9 лютого у світі відзначається день волейболу. Голова Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України, суддя міжнародної категорії з волейболу Михайло Мельник відповів на запитання  кореспондента Інтернет-видання.

-  Які витоки цієї нині популярної гри на всіх континентах нашої планети? 
- Готуючись до нашої зустрічі, порився у Вікіпедії і ось що я там «нарив».  120 років тому, 9 лютого 1895 року, в американському місті Холіоке (штат Массачусетс), в спортзалі Асоціації молодих християн, керівник YMCA (Молодіжної християнської організації) з фізпідготовки Вільям Морган (1870-1942) вперше продемонстрував нову командну гру в м'яч. 
Морган ставив перед собою мету створити таку спортивну гру, яка відрізнялася б простотою і підходила для людей з різними рівнями фізичної підготовки, і грати в яку можна було б де завгодно. Винахідник вирішив змішати елементи баскетболу, бейсболу та гандболу. Морган запозичив сітку з тенісу і встановив її на висоті 196 сантиметрів від підлоги, так, щоб сітка була вище голови людини середнього зросту. Суть гри полягала в тому, щоб перекидати м'яч над сіткою. Кількість учасників спочатку була необмежена. Саму ж гру охрестили «mintonette».

Уже через рік після свого виникнення, у 1896 році, цей вид спорту  представили громадськості на конференції Союзу християнської молоді в Спрінгфілді (штат Массачусетс, США). Ця асоціація згодом стала активним ініціатором поширення волейболу.

Оскільки основна ідея гри полягала в тому, щоб ударяти руками по м'ячу, примушуючи його перелітати через сітку, професор Альфред Хальстед запропонував перейменувати «мінтонет» у «волейбол», що в перекладі з англійської означає «літаючий м'яч».

У 1897 році фахівцями був даний короткий звіт про волейбол і правила гри, який був включений в офіційний довідник атлетичної ліги Асоціації молодих християн.

У 1900 році волейбол вийшов за межі США і почав швидко поширюватися в інших країнах світу, набуваючи все більшої популярності.

В Україні у волейбол вперше почали грати в Харкові: у жовтні 1925 року правила гри, волейбольні сітка і м’яч були привезені з Москви директором науково-дослідного інституту фізичної культури Володимиром Бляхом. Тож недарма цього року ми відзначаємо не лише 120-річчя створення волейболу у світі, а й 90-річний ювілей українського волейболу!

За короткий період ця гра стала масовою розвагою для найширшого кола людей і перетворилася на один з найпопулярніших олімпійських видів спорту. Велику роль у популяризації гри в світі зіграли в тому числі українські волейболісти і тренери. - Михайле Григоровичу, минулі вихідні Ви провели в Ірпені, де відбулося урочисте відкриття Фестивалю волейболу цілого регіону. Яке враження від цього заходу? - У мене було кілька варіантів – як провести вихідні. З-поміж усієї палітри вихідного дня я обрав Ірпінь, Фестиваль волейболу, юних спортсменів. І отримав масу задоволень від побаченого й почутого. До речі, я пообіцяв майбутнім фіналістам відсудити їхні вирішальні поєдинки.

До початку заходу разом з нашим начальником відділення Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України Анатолієм Ільченком детально познайомився зі спортивною інфраструктурою цього навчального закладу. Зокрема, директор Володимир Тарасов фахово ознайомив з успіхами і проблемами, а також з перспективами розвитку підготовки майбутньої чемпіонської зміни Київщини, зокрема, волейбольної. Останніми роками наш волейбол багато втратив через невміння організувати сам навчально-тренувальний процес, створювати нові волейбольні команди і клуби, проводити різноманітні змагання серед шкільної і студентської ліг, виробничих колективів та установ, загальнонаціональних турнірів.

Прикро про це говорити, але ми постійно втрачаємо не тільки вже підготовлених волейболістів, а й тих перспективних хлопців і дівчат, які тільки починають шлях у великий спорт. Тому настав час серйозно взятися за волейбольне господарство нашої України. - З чого треба починати? - Нам треба спочатку зрозуміти, що ми хочемо отримати від цього виду спорту. Адже волейбол, як й інші види спорту, допомагає виховувати сильних, міцних, витривалих юнаків і дівчат. Тому не потрібно придумувати новий «велосипед». Якнайшвидше треба активізувати створення нових волейбольних секцій, в першу чергу у шкільних та студентських навчальних закладів. Крім того, треба налагодити чітку систему організації проведення найрізноманітніших змагань, починаючи з першості школи, вишу, міських, районних, обласних і всеукраїнських турнірів. Звичайно, найсильніші команди повинні розігрувати чемпіонські звання у Суперлізі України, а кращі вітчизняні колективи – представляти Україну на міжнародній арені.
- Чи достатньо у нас волейболістів, тренерських кадрів, суддів, щоб активізувати цей вид спорту в Україні? - Україна завжди славилася волейбольними талантами. Нині наші спортсмени вдало грають не тільки у багатьох зарубіжних клубах, а й змінивши громадянство, виступають за національні збірні інших країн. Багато тренерів також перебралися у закордонні волейбольні колективи. Тому нам треба негайно робити важливі кроки, щоб зберегти їх саме для вітчизняного спорту.
- Ваші побажання юним спортсменам у День волейболу? - Високо стрибати над сіткою, не торкаючись її. А ще – прагнути, щоб м’яч  завжди першим опинявся на майданчику суперників. Зі святом, друзі!  
За інформацією прес-служби Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України