Уже другий рік поспіль Федерація волейболу України надає Новій Каховці право проведення фінального туру чемпіонату України з пляжного волейболу в приміщеннях серед юнаків до 15 років. Цього разу за пальму першості вирішила позмагатися 31 команда зі всієї країни. Однак, в силу обставин взяти участь змогли 23 з таких міст, як Дніпропетровськ, Запоріжжя, Первомайський, Лозова, Харків, Іллічівськ, Роздільна, Ужгород, Рівне, Цюрупинськ, Полтава, Олександрівка, Скадовськ, Нова Каховка. У довгоочікуваному фінальному турі мав визначитися чемпіон України, тож усі основні претенденти прибули до Нової Каховки. Як все відбувалося, які враження залишилися у наших гостей, чим порадували тренерів і земляків новокаховські спортсмени, які плани вони мають? З цими та іншими питаннями ми завітали до ДЮСШ Новокаховської міськради і попросили директора Петра Бойка провести нам невеличкий екскурс у так зване «волейбольне закулісся».  

– Весь чемпіонат проходив у три тури. Перший відбувся у Первомайському (Харківська область), другий – у Чернігові, а фінал – у нас, в Новій Каховці. З кожним роком до подібних змагань долучається все більше й більше учасників, що свідчить про зростання популярності пляжного волейболу, – розповідає Петро Бойко. – Команда пляжників складається з двох спортсменів, а таку легше повезти на змагання. Але мінус у тому, що запасних гравців немає. Якщо хтось один не бере участі – команда вибуває.

У першому етапі змагалося 28 команд, у другому – 32, в третьому – 23. Наше місто у фіналі представляли вихованці ДЮСШ: Олександр і Євгеній Бойки, Андрій Сєров, Олександр Новохацький, Дмитро Щербинський, Денис Дегтяр, Ігор Ковтун, Петро Гребенюк, Данило Ревенок та Богдан Курбачов.

Ми готувалися до чемпіонату як ніколи. Справа в тому, що це останній рік, коли дана вікова категорія є наймолодшою. Тому для Саші і Жені це, можна сказати, був останній шанс стати чемпіонами. Минулого року ми цю вершину хотіли підкорити під час літнього чемпіонату, але тоді в нас не вийшло. 

Цього року ми, з урахуванням минулих помилок, знали до чого готуватися. Тим більше, наша спортивна зала – дуже гарна зимова база. І ось перша зустріч відбулася вдома у суперників, у Первомайському. Там нас дуже добре приймали. Змагання були організовані на вищому рівні. Вразило і ставлення містян до цього виду спорту. У залі ніде яблуку було впасти. Усі батьки – поряд з дітьми, трибуни – просто таки переповнені. Така атмосфера налаштовувала лише на позитив. Високих цілей ми не ставили, реально оцінюючи свої можливості. Але ситуація склалася таким чином, що ми виграли першу партію, а потім і другу, оскільки суперники просто «розклеїлися». 

У наступному турі в Чернігові ми також виграли. Вже навіть легше. Але розслаблятися було ніколи, бо знали: вдома, у фіналі, нам буде дуже важко. Працювали багато. Усі вихідні, свята, весь карантин. Бувало, що виходили із зали після 21:00. 

І от цей час настав. Хлопці дуже хвилювалися. На своєму шляху вони обіграли команди з Рівного, Роздільної, Первомайського з однаковим рахунком 2:0. І втретє в цьому сезоні, безпосередньо у фіналі зустрілися з командою Первомайський/Лозова. 

Напруга була неймовірна. У залі стояла мертва тиша – усі із захватом спостерігали за баталіями між Бойками та їх суперниками. Ще б пак, вирішувалася доля чемпіонства. Як не дивно, але майже всі приїжджі команди вболівали саме за Нову Каховку. 

Першу партію фінальної гри досить легко виграли наші хлопці з рахунком 21:14, друга була за суперниками (рахунок 21:19). В третій партії брати Бойки все ж таки змогли підтвердити результати попередніх двох турів і втретє обіграли своїх суперників з рахунком 15:11. 

У підсумку змагань ІІІ місце посіла команда з міста Іллічівськ, «срібло» виборола команда Первомайський/Лозова, а чемпіонами України серед юнаків до 15 років сезону 2016 року стали Олександр та Євгеній Бойки. Несподіванка турніру – результат команди Іллічівська. У неї «бронза», хоча у попередніх турах не була на призових сходинках.

Аби стати майстром і досягти певних успіхів у волейболі, треба мати неабияку витримку та гарт, вольові риси характеру. Коли виграють твої вихованці – це одне. А коли вони ще й твої діти – то це радість, яку словами передати неможливо. Хлопці також щасливі, хоча, мабуть, ще самі цього не усвідомлюють. Сезон був дуже насиченим. Нам кубки вдома вже немає де ставити. До речі, у нас – невеличкий ювілей. Рівно п’ять років тому брати вперше взяли участь у чемпіонаті України. Проходив він у Голій Пристані. Женя був у першому класі, Саша – у третьому. Такі маленькі, худенькі, як зараз пам’ятаю, заходять у роздягальню, а в них питають: «Ви чого сюди прийшли? Не заважайте!». Та поступово дійшли до цієї перемоги. 

Підростають і малі волейболісти в родині Бойків. Мишко Бойко буде виступати на турнірі всеукраїнського рівня вже, мабуть, улітку. У нього поки що немає напарника гарного. Ну, ось так, власне, зимовий сезон добігає кінця. Буде невеличка перерва – і знову в бій. Розпочнеться підготовка до літніх чемпіонатів.

– Петре Анатолійовичу, а як взагалі сьогодні живе ДЮСШ? Які плани маєте на майбутнє? – У ДЮСШ справи йдуть нормально, працюємо у звичному режимі. Діти займаються, а це – головне. На щастя, нам є чим і ким пишатися. Гарні результати демонструють наші легкоатлети. У них високі досягнення. Це і підопічні тренерів Піскунових, і інші спортсмени. Тішать досягненнями вихованці Ігоря Каратуна, особливо – Марія Горєлова, прізвище якої відоме багатьом як у Новій Каховці, так і на Херсонщині. Наші футболісти – призери зимового чемпіонату області по футзалу. Тобто результат нашої спільної роботи говорить сам за себе. Та, звісно, хочеться ще краще. Над чим і працюємо.

За цей рік наші команди волейболістів показали напрочуд гарні результати. Усі мене приємно здивували під час останнього турніру. Особливо порадувала пара Андрій Сєров – Олександр Новохацький. Я ставив перед ними задачу виграти хоча б одну гру. І це їм вдалося. В результаті спортсмени посіли 13 сходинку у турнірній таблиці, що теж є досить непогано. 

Гарну гру показали Денис Дегтяр, Ігор Ковтун. Хлопці підростають, вчаться. При тому, що Ігор Ковтун займається всього близько двох років. Андрій Сєров – близько року, але грає дуже самовіддано, шліфує майстерність день за днем.

Цього року я подав заявку на проведення цих двох турнірів. Що це нам дає? По-перше, популяризація пляжного волейболу. По-друге, можливість для новокаховських спортсменів брати участь у турнірах, оскільки, на жаль, не всі сьогодні можуть поїхати на змагання. І, по-третє, це робота на імідж Нової Каховки. Наше місто знають, його люблять, сюди хочуть повертатися. Усі в захваті від зали. В таких умовах, як ми, ніхто не тренується. В переважній більшості діти займаються у шкільних спортивних залах. 

Мене постійно запитують, коли ми запрошуватимемо на літні чемпіонати. Але, на жаль, поки що такої можливості у нас немає. З цього приводу мав розмову з міським головою Володимиром Коваленком. Він обіцяв сприяти вирішенню питання. Адже будівництво літніх майданчиків у нас заплановане давно. Завдяки підтримці мера нам вдалося провести останні фінальні змагання на гідному рівні. Було яскраве урочисте відкриття, подарунки для дітей та їх тренерів, були грамоти та кубки, за що всі ми вдячні Володимиру Івановичу. Від імені адміністрації ДЮСШ також висловлюю подяку за надання допомоги в організації та проведенні змагань начальнику відділу у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту Наталії Таран, директору БДТ Ірині Лісовській, а також усім місцевим ЗМІ, клубу «Бодрячок» (В. Дяглєв), які висвітлювали ігри з волейболу та інших видів спорту впродовж всього сезону.

Автор  Наталія Левченко