Андрій Проценко участь у зимовому сезоні ставив під питання. У його планах було виступити у січні на двох турнірах у Чехії і саме від показаних на них результатів відштовхуватися при рішенні щодо продовження сезону.
 
Старт у Проценка відверто не вдався. Результати 2,20 зовсім не ті, до яких всі ми, включаючи самого Андрія, звикли. Звідси і сумніви щодо доцільності виступу у Сумах. Та попри них Проценко все ж приїхав… і став чемпіоном України у приміщенні з найкращим результатом нинішнього сезону – 2,29 м.
 
- На початку сезону не все складалося зі стрибком, - говорить Андрій Проценко. - Можливо, трішки не вгадали зі зборами. У результаті, не встигли побігати з повного розбігу. Швидкість є, але коли вона висока, не можу «потрапити» в себе. Тут, на чемпіонаті України, відійшов на короткий розбіг і все добре складалося. Побачили, що можна стрибати вище.
 
- Тобто у фіналі, якщо так можна сказати, стрибок уже був правильним?
 
- Так, принаймні я вже відчував, що можу «потрапити» в себе. Я відштовхувався і летів вгору. До цього на змаганнях розганявся, намагався зробити те ж, але не міг зрозуміти, як мені відштовхнутися вгору. Мене просто зносило в планку, і на цьому стрибок закінчувався.
 
- На тих турнірах був поміст чи манеж?
 
- На одному турнірі стрибав на помості. Дерево «грає» і у нього буває складно потрапити. На 2,20 була погана спроба, але я перелетів планку з запасом. Відчував, що можу стрибнути вище, але не вдалося.
 
Наступний старт був на ковзанці. Вийшов такий собі бутерброд: на лід постелили пластикові блоки, зверху поклали фанеру і гумове покриття. За таких умов результати завжди дещо гірші, але все ж сподівався, що стрибну вище, ніж до цього.
 
Чи їхати на чемпіонат України, взагалі не знали. Сезон майже закінчився, але вирішили приїхати і спробувати пострибати з короткого розбігу.
 
- Наскільки зрозуміла, коли ви залишились у секторі один, замовити висоту 2,32 метри порадив тренер. Але чому все ж не 2,33 – норматив на чемпіонат світу у приміщенні?
 
- Насправді, шанси потрапити на чемпіонат світу з результатом 2,32 по добору теж досить високі…
 
- Висота 2,32 для вас комфортніша, ніж 2,33?
 
- Можливо, що й так. Я з короткого розбігу 2,32 стрибав, а 2,33 ні.
 
- Чому вирішили не виконувати третю спробу на цій висоті?
 
- Друга спроба була хорошою, але трішки «ввіткнувся». З’явилися не зовсім приємні відчуття в районі гомілкостопу, тому вирішив зайвий раз не ризикувати. Тим більше вірогідність потрапляння на чемпіонат світу все одно була не стовідсотковою.
 
- Чи відчуваєте ще проблеми з коліном, які були у вас у міжсезонні?
 
- Під час стрибків не відчуваю. Але було навантаження, і коли робив заминку після фіналу, то воно дещо нагадало про себе. Можливо, через те, що у підготовчий період все ж був певний дискомфорт через все це, ми й підготувалися не надто добре. Але сьогодні я задоволений. Результат хороший. І я відчув, що можу стрибнути вище.
 
- Час виконати норматив на чемпіонат світу у приміщенні ще є. Чи намагатиметеся це зробити і на яких змаганнях?
 
- Час то є, і є «Меморіал Дем’янюка» 17 лютого. Але ми з тренером подумаємо: їхати і намагатися виконати норматив чи краще цілеспрямовано готуватися вже до літа.
 
- Вже відомо, де саме будете готуватися?
 
- Ні, поки що не зрозуміло, що з фінансуванням. Згідно з минулорічним рейтингом, я на 107-му місці. І не знаю, які кошти мені виділять. Питання непросте, адже вдома немає умов, а тренуватися десь потрібно. В Україні дуже мало місць для цього.
 
- Ті змагання, організатором яких ви були, так і не вдалося відновити?
 
- На жаль, ні. У тренера завжди були одні й ті ж спонсори, які виділяли призи. Вони були й залишаються зацікавленими у цьому. Але раніше нам було, де проводити змагання. Тепер потрібні кошти на все: і на те, щоб місце знайти, і на те, щоб покриття привезти. Додаткових спонсорів знайти складно. Тим більше звільнення навіть від частини податків за таку їхню діяльність не передбачено.
 
Раніше у нас у залі лежало наше покриття. На ньому тренувалися і гандболісти. А перед Олімпіадою-2012 замість нашого поклали гандбольне покриття, а мені купили сектор, який зараз стоїть під вікном. Там дітки тренуються. Ще нам купили гуму квадратами, але вона дубова. Ми спробували впродовж трьох років проводити змагання на ній, але ніхто не хоче приїжджати – надто травмонебезпечно.
 
- Ваш тренер Геннадій Зуєв не лише тренер, а ще й президент обласної федерації Херсонської області. Він досить багато намагався зробити, але чи вдалося щось витиснути з цього?
 
- Йому дуже складно, адже він завжди з нами на зборах. Він хоче, щоб легка атлетика розвивалася, докладає дуже багато зусиль для цього, але помічників немає. Він приїжджає, щось робить, потім їде на збір чи змагання – і місяць-два все стоїть на місці. Були зрушення, хотіли будувати стадіон, дитячі стадіончики, але як воно буде?..

Нагадаємо, 11 лютого  у Сумах завершився чемпіонат України  з легкої атлетики у приміщенні, який тривав з 9 по 11 лютого.
Цікавими вийшли змагання і у стрибках у висоту серед чоловіків. Тут поза конкуренцією був  херсонець Андрій Проценко , а після цього дві спроби, на жаль, не вдалі, на 2.32. Срібло та бронзу виграли представники бердичівської школи висотників – Віктор Лонський (2.23) та Юрій Кримаренко, який наразі представляє столицю (2.20).
Наступної неділі у Києві відбудеться завершальний старт національного зимового сезону – Кубок України.


За матеріалами ФЛАУ