Борзов Валерій Пилипович

Заслужений майстер спорту СРСР з легкої атлетики, дворазовий чемпіон та срібний призер ХХ Олімпійських ігор 1972 року у Мюнхені, дворазовий бронзовий призер ХХІ Олімпійських ігор 1976 року у Монреалі, багаторазовий чемпіон Європи, семиразовий переможець чемпіонатів Європи  у приміщенні, кандидат педагогічних наук 
Народився  20 жовтня 1949 року у м. Самбiр Дрогобиццьго району, нині Львiвської області). У 1960 році переїхав з батьками  до м. Нова Каховка (Херсонська область). 
Освіта вища, у 1971 році закiнчив Київський інститут фізичної культури у 1973 році -  Саратовське вище вiйськове командне училище. 
У дитячо-юнацьку  спортивну школу Нової Каховки  прийшов у 12 років, тренери відразу роздивилися у починаючому спортсмені майбутню зірку, і сприяли переїзду Валерія  до Києва. 
У 19 років став триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. 
Виступав за спортивні товариства «Буревісник» (1972) і «Динамо» (1976, обидва – Київ). 
Тренери   Борис Войтас та  Валерій  Петровський. 
Працював iнструктором Спортивного комітету УРСР (1969-1979)
У збірну команду СРСР входив з 1968 по 1976 рік.  Заслужений майстер спорту СРСР (1972).  
Спортивні досягнення. 
- Чемпіон СРСР з бігу на 100 м (1969, 1971, 1972, 1974, 1975), на 200 м (1971–1975) та в естафеті 4×100 м (1971, 1974, 1975). 
- Переможець V та VI Спартакіад народів СРСР з бігу на 100 м (1971, 1974) та на 200 м (1971). 
 
-  Дворазовий чемпiон ХХ Олiмпійських  iгор 1972 року у Мюнхені з бiгу на 100 м (10,14 сек.) і 200 м (20,00 сек.) та срiбний призер з естафетного бiгу 4×100 м (38,50 сек.)  
- Дворазовий бронзовий призер ХХІ Олiмпійських ігор  1976 року у (Монреалі з бiгу на 100 м (10,14 сек.) та естафетного бiгу 4×100 м (38,78 сек.).  
Чемпiон Європи з бiгу на 100 м (1969, 1971, 1974) та на 200 м (1974). - Переможець зимових чемпіонатів Європи з бігу на 60 м (1970, 1971, 1974, 1975, 1976) та на 50 м  1972).
- Рекордсмен СРСР та Європи з бігу на 100 м та 200 м, рекордсмен СРСР в естафеті 4 × 100 м.  
Після завершення спортивної кар’єри Валерій Борзов досяг успіху і як державний діяч. 
Працював заступником голови (1986-1990), головою (1990-1991, 1996-1997) Державного комітету України з фiзиіної культури i спорту. 
Міністр у справах молоді і спорту (1991–1996). 
Голова Комітету з питань молодіжної політики, фізиіної культури, спорту й туризму ВР України (2000–2002). 
Президент Національного олімпійського комітету України (1991–1998) та Федерації легкої атлетики України (1996-2012), член МОК (з 1994 по цей час).
Народний депутат України (1998–2002, 2002-2006). 
Державні нагороди України  - ордени «За заслуги» ІІ та І ступенів (1999 і 2002). князя Ярослава Мудрого ІV ступеня (2020) і  V ступеня (2004) , Данила  Галицького (2008), почесний знак відзнаки Президента України (1996). 
Державні нагороди СРСР – «Знак Пошани», Леніна (1972), «Дружби народів» (1976)   
Кандидат педагогічних наук (1980). Автор 3 книг, у тому числі  книги «10 секунд - ціле життя». 
Почесний громадянин м. Нова Каховка. 
Один з кращих спринтерів світу всіх часів. Фотографія з лідируючим в олімпійському забігу Валерієм Борзовим в формі збірної СРСР записана на золотій пластинці «Вояджера», що подорожує далеко в космосі  

У 2019 році  на Алеї слави у м. Києві з’явилась зірка з прізвищем Валерія Борзова. Дружина – олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Людмила Турищева. 
Входить до спортивної слави  Херсонщини.


 


Оновлено: 4 грудня 2020


Фото:

Нашi партнери