Командир взводу 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської двічі ордена Червоного Прапора бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант, учасник АТО.

Народився 25 лютого 1991 року у м. Скадовську (Херсонська область) - помер  28 червня 2014 року. 
Навчався у Скадовській загальноосвітній школі № 3. Відвідував різні спортивні секції, брав участь у районних шкільних спартакіадах. Продовжив навчання у філії Херсонського вищого училища фізичної культури на відділенні «Важка атлетика», кандидат у майстри спорту України. Через отриману травму змушений був повернутись у звичайну міську школу. Захоплювався кульовою стрільбою, здобував призові місця у змаганнях.
За прикладом діда,  кадрового офіцера, старшого техніка ескадрильї,   хотів стати військовим. За наполяганням матері закінчив кулінарний технікум, після чого поїхав до Львова й успішно здав вступні екзамени у військовій академії. 
У 2012 року закінчив  Львівську Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Направлений для проходження подальшої служби на Закарпаття. Там зустрів свою майбутню дружину, у 2013 року одружився.  
З 2012 року служив у 128-ій окремій гвардійській гірсько-піхотній Туркестансько-Закарпатській двічі ордена Червоного Прапора бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1556, місто Мукачеве (з 2017 року - Мукачево) Закарпатської області).
10 травня 2014 року  відбув у відрядження в зону проведення антитерористичної операції, де виконував завдання із забезпечення продовольством українських військових на блокпостах у Станично-Луганському районі.
28 червня 2014 року о 14:15 між селами Нижня Вільхова та Комишне колона матеріального забезпечення потрапила у засідку, під обстрілом опинився водовоз ГАЗ-66 із супроводом БМП. Командир бойової машини старший лейтенант Бєліков, будучи пораненим, продовжив вести бій, прикриваючи своїх підлеглих. Отримані у бою поранення виявились несумісними із життям. (Примітка. У даних, що оприлюднені Міністерством оборони, місцем смерті зазначене село Макарове (Станично-Луганський район).
Похований 3 липня на Алеї Героїв міського кладовища міста Скадовська. Без Віталія залишились батьки, дружина та 4-місячна донька Ксенія 2014  р. н.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Рішенням 44-ї сесії Скадовської районної ради 6-го скликання від 11 липня 2014  року № 755 присвоєне звання «Почесний громадянин Скадовського району» (посмертно).
24 серпня 2014 року у Скадовську на будинку, в якому мешкав Віталій Бєліков, по вул. Сергіївській, 10, відкрито меморіальну дошку на його честь.  
 Рішенням Скадовської міської ради № 819 від 31 липня 2014 року  присвоєне звання «Почесний громадянин міста Скадовська» (посмертно). 
Рішенням Мукачівської міської ради від 28 травня 2015 року присвоєне звання «Почесний громадянин міста Мукачева» (посмертно). 
19 лютого 2016 року  розпорядженням Скадовського міського голови вулицю Котовського перейменовано на вулицю Віталія Бєлікова. 
 5 січня 2017 року  у Скадовську проведено перший турнір з футзалу серед шкіл Скадовського району  пам'яті Віталія Бєлікова..