Вгору, Олександр Крупица, 18  червня 2013 
 
У столиці Білорусі Павло Іщенко виступав у категорії 60 кг. Він провів п'ять боїв і всі виграв. У першому поєдинку перед ним не встояв Сін Джозеф Маккомб з Ірландії. Потім довелося капітулювати Гітіс Вайткус з Литви. У чвертьфіналі Павло отримав беззастережну перемогу над Чарльзом Джоном Флінном з Шотландії.
Херсонський боксер Павло Іщенко в минулу суботу в Мінську став чемпіоном Європи з боксу.
Маючи вже мінімум бронзову медаль, херсонець у півфіналі зустрівся з росіянином Дмитром Полянським. Завзятий бій завершився на користь українця за суддівськими записками - 2:1. Але у фіналі його чекав білорус Вазген Сафарьянц, єдиний представник цієї країни у фіналі. У першому і третьому раундах деякі судді віддавали перевагу білорусу. Другий раунд Іщенко виграв одноголосним рішенням усіх трьох суддів. У підсумку бою два арбітри віддали перемогу Павлу Іщенко. І один показав нічийний результат. Рахунок суддівських записок 29-28 (двічі) і 28-28.

Так Павло став єдиним володарем золотої медалі в українській збірній. А всього тут українці завоювали п'ять медалей: по одній золотій і срібній і три бронзові.

Ось що розповів наш герой-чемпіон незадовго до чемпіонату континенту.
- Після Олімпійських ігор ти перейшов в іншу вагову категорію. Чому?
- На Олімпіаді в Лондоні я виступав у категорії 56 кг. Це не моя вага. Доводилося постійно зганяти зайві кілограми. Терпів, тому що в категорії 60 кг виступав олімпійський чемпіон Василь Ломаченко. Тепер, коли він пішов у професіонали, я реально боксую у своїй ваговій категорії, як кажуть, перебуваю у своїй шкурі. Мені тут дуже комфортно. Не потрібно обмежувати себе в харчуванні. А це значить, організм має силу.

- Щось почерпнув з стилю ведення бою у Ломаченка ?
- У нього є чому повчитися. Я у своїх боях використовую його елементи захисту. Але Василь не лізе в бійку, переграючи суперника високою технікою. Це не зовсім моє. Я по натурі воїн. Мені теж не подобається бійка, але люблю більш жорсткий заміс, де можна проявити характер. Мене взагалі тема воїнів глибоко зачіпає. Я цьому приділяю велику увагу у своєму духовному розвитку. Тому бокс для мене не тільки спорт, а й інструмент розвитку своїх духовних якостей. Це пов'язано з моєю вірою.

- Чим для тебе став бокс?
- Я вже говорив в інтерв'ю газеті "Вгору" (№ 25 від 21 червня 2012 р. - прим А.К.), що бокс став для мене професією, якій я заробляю на життя зараз і, сподіваюся, в майбутньому. Я хочу забезпечити сім'ю. Це у нас було заведено здавна, що чоловік - годувальник сім'ї. По-друге, він сприяє розвитку духовного рівня в моїй вірі. У мене слов'янське різновірними. Я вважаю, що військові якості повинні бути присутніми в кожному чоловікові.

- Виходячи на поєдинок, про що думаєш?
- Я завжди молюся духам предків, молюся богам. Прошу у них сил і допомоги. Налаштовуюся не звертати увагу на глядачів. Ніякі сторонні фактори не повинні впливати на мій виступ. Концентруюся і думаю тільки про поєдинок.

- У 2016 році тобі виповниться тільки 24 роки. Можна ще на одну Олімпіаду замахнутися? 
- Якщо виступлю вдало в Бразилії, навряд чи буду готуватися до наступної Олімпіади. Хоча загадувати теж не хотілося б. Час покаже.

- Твоя потаємна мрія в боксі?
- Потрапити на Олімпійські ігри 2016 року в Бразилію. І не просто пробитися, але і завоювати медаль. Дуже б хотілося золоту. Тому я зараз працюю в поті чола. Припускаю ще багато помилок. Є недоробки, над якими ми з моїм тренером і батьком Олегом Іщенко та старшим тренером збірної України Дмитром Сосновським працюємо. У мене попереду три роки. Думаю, впораємося. І велике спасибі моїм Батькам і Рідним І величезна подяка всім шанувальникам боксу, хто вболіває за мене.

- Десь у душі вже бачиш себе в професійному боксі?
- Є таке в дуже далеких планах. Але невідомо, як складеться. Бокс - це не фізкультура, а спорт, а в с ньому бувають травми. Організм зношується. І не хотілося б на старості їздити в інвалідному візку. У всьому потрібно знати міру. Потрібно вчасно зупинитися. Якщо я відчую, що тих коштів, що я зароблю до 2016 року, вистачить для моєї сім'ї в майбутньому, я можу піти з боксу. Якщо їх не вистачить, то тоді й подумаю про перехід у професіонали.

- Де отримуєш освіту?
- У Кримській юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Юриспруденція. А вибір напрямку пройде пізніше. Юрист - це та професія, яка дасть мені в будь-який час хліб насущний.

- Є захоплення крім боксу?
- Дуже зацікавився фолк музикою, тобто, народної етнічною музикою. Я взагалі заглибився у вивчення релігій різних народів. Зокрема вероисповедную етнічну релігію слов'ян до хрещення Русі. Це філософія, по якій зараз живу. І завдяки якій особисто я досягаю успіху.

- Хто допомагає долати труднощі?
- Дуже багато людей мені допомагало для досягнення успіху. Всіх перераховувати поіменно я не буду, не вистачить газетної сторінки. А образити нікого не хочу. Всі вони знають, хто допомагав. Величезне їм спасибі. І велике спасибі моїм Батькам і Рідним (Павло попросив, щоб ці слова написали з великої літери. Прим А.П.). І величезна подяка всім шанувальникам боксу, хто вболіває за мене.

Досьє. Павло Іщенко -  майстер спорту міжнародного класу. Народився 30 квітня 1992 року в Петропавловську-на-Камчатці. Чемпіон Європи (2013). Бронзовий призер чемпіонату світу серед кадетів (2007 р.). Чемпіон Європи серед юніорів (2008 р.). Чемпіон України (2011-12 рр..). Закінчив ХВУФК. Студент Національного університету "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого ". Перший тренер Олег Іщенко.
Нині підвищує майстерність у Олега Іщенка, Владислава Мангера і Дмитра Сосновського. Спортсмен Представляє ФСТ "Динамо" і "Спартак".

http://www.vgoru.org/index.php/all-news/sport/item/2540-prayer-before-battle