Головко Олександр Борисович
Восьмиразовий чемпіон України з футболу, п’ятиразовий володар Кубка України у складі київського «Динамо», центральний захисник збірної України, сімферопольської «Таврії» та київського «Динамо», старший тренер збірної юнацької команди України
Народився 6 січня 1972 року у м.
Херсоні.
Освіта вища, у 1994 році закінчив Кримський інститут природоохоронного і
курортного будівництва за спеціальністю інженер-технолог, у 2000 році -
Національний університет фізичного виховання і спорту за спеціальністю тренер з
футболу і вчитель фізичного виховання, і в 2002 році закінчив той же
університет, але за фахом магістр психології і спорту. До 18 років навіть не думав про те, щоб стати професійним футболістом. Після закінчення школи поступив до Херсонської фіоії Національного університету кораблебудування імені Адмірала Макарова. Там його побачив колишній гравець сімферопольської «Таврії» Юрій Бондаренко, який порекомендував молодого хлопця головному тренеру «Таврії» Анатолію Заяєву.
Вже з 19 років Олександр почав грати в основі команди. У сезоні 1991 року першої ліги СРСР провів за команду 25 матчів та забив 1 гол.
Сезон 1992 року провів у національному чемпіонаті України, який проходив за укороченим варіантом з березня по червень. Команди були розділені на дві групи, свою групу «Таврія» виграла та 21 червня 1992 року у Львові у чемпіонському матчі зустрілась з київським «Динамо», в якому перемогла з рахунком 1:0. У тому ж сезоні Головко провів усі матчі без замін і вже у 20 років став чемпіоном України.
У єврокубках дебютував 19 серпня 1992 року у відбірковому раунді у складі «Таврії» проти ірландської команди «Шелбурн». «Таврія» пройшла до 1/16 фіналу, де поступилась швейцарському «Сьойну». У цьому ж сезоні чемпіонату України «Таврія» зайняла 10-е місце. У сезоні 1993-1994 «Таврія» посіла 8-е місце, а у Кубку України пройшла до фіналу, де поступилась у серії післяматчевих пенальті одеському «Чорноморцю».
У 1995 році перейшов у «Динамо» Київ, яким керував Йожеф Сабо. Відразу зайняв місце в основі команди, а під кінець сезону вдруге в кар'єрі став чемпіоном України і вперше здобув Кубок України.
У середині сезону 1996-1997 головним тренером став Валерій Лобановський і команда знову стала переможцем чемпіонату України. У єврокубках на груповому етапі Ліги чемпіонів динамівці перемогли «Барселону» за оезультатом двох матчів з рахунком 7:0.
У 1995–2004 роках виступав за національну збірну України. Дебют відбувся 26 квітня 1995 року у грі проти збірної Естонії (перемога 1:0).
Усього виходив на поле у складі головної команди України 58 разів, у тому числі 13 разів - як капітан збірної.
Почавши поступово втрачати місце в основному складі «Динамо», 2004 року прийняв пропозицію продовжити кар'єру в Китаї, де провів півсезону, захищаючи кольори клубу «Циндао Етсонг». Повернувшись до України на початку 2005 року, приєднався до свого «рідного» клубу «Таврії», у складі якої провів останні півтора сезони своєї кар'єри гравця.
По завершенні ігрової кар'єри у 2006 році зайняв посаду асистента тренера юнацької збірної України (юнаки 1990 р.н.). У наступні роки працював старшим тренером юнацьких збірних України: U18 (2007-2010, 2013-2014), U19 (2010-2011, 2014-2015), U16 (2011-2012), U17 (2012-2013), U20 (2015-2017), U21 (2015-2018).
З 2020 року – головний тренер команди «Кремінь» Кременчук.
Спортивні досягнення:
У
складі «Таврії» (Сімферополь) - чемпіон України
сезону 1992 року. У складі «Динамо» (Київ) - семиразовий чемпіон України у сезонах з 1995-1996 по 2002-2003, п’ятиразовий володар Кубка України з футболу (1996, 1998, 1999, 2000, 2003)
Тричі визнавався найкращим центральним захисником року України (1999, 2000, 2001 роки) за рейтингом (33 найкращі футболісти України) газети «Команда».
Одружений. Разом з дружиною Іриною мають трьох дітей: Олександр (футболіст), Андрій та Аріна. Перед закінченням кар’єри футболіста відкрив у Києві фітнес-клуб.
Спортивна гордість Херсонщини.
Оновлено: 26 січня 2021
Фото:
Нашi партнери
