В Україні спортивні дитячо-юнацькі школи нині не можуть хизуватися результатами. Більшість із них підпорядковані міністерству освіти і культури. На жаль, в таких школах пріоритетами, визначеними Мінмолодьспорту у розвитку олімпійських і неолімпійських видів спорту, мало хто керується.

Усі ж усвідомлюють, що створити конкуренцію міжнародного рівня, маючи кілька сотень федерацій і понад 200 видів спорту, ми неспроможні. Тож перед тим, як братися за утилізацію спортивних шкіл, варто дати чітку відповідь на питання: де оздоровча функція дитячих шкіл, а де функція підготовки олімпійського резерву країни. Це абсолютно різні підходи в організації, різні інструменти роботи, кадровий потенціал і інше забезпечення. На жаль, ці питання відкриті, і спортивні дитячо-юнацькі школи сьогодні – великий біль.

На превеликий жаль, не всі усвідомлюють, наскільки негативною є тенденція скорочення кількості спортивних дитячо-юнацьких шкіл. Скорочуючи цю інституцію, ми однозначно погіршуємо стан здоров’я наших підлітків і молоді. А як наслідок процесу – країна витрачає колосальні додаткові кошти на діагностику і лікування молодих громадян. І це не говорячи про ті негативні способи, у які заповнюють вакуум «вільного часу» діти, підлітки, молодь, втрачаючи і здоров’я, і себе як особистість.

 У 2014 році в Україні було 1568 шкіл, а тепер їх майже 1200. За цей час закрито 343 дитячо-юнацьких школи і контингент дітей, що займаються регулярно спортом, фізичною культурою, скоротився на 66 тисяч. І цей процес проходить під гаслом «оптимізації». Формально ніхто не виходить за рамки Закону про фізичну культуру і спорт, постанов Верховної Ради, Державної програми розвитку фізичної культури і спорту. Проте замість розвитку,  ми спостерігаємо, як набирає обертів тенденція занепаду.

Та ось на противагу переконливий аргумент: на прикладі спортивних шкіл «Динамо» проаналізуймо результати фахової роботи. Міркуйте самі: з 1200 шкіл, що є сьогодні в Україні, динамівських тільки 12 – а це лиш один відсоток. У той самий час майже 40% олімпійських ліцензій здобуло товариство «Динамо». Тільки за роки незалежності вихованці динамівських спортивних шкіл вибороли 68 олімпійських нагород, тоді як за роки участі українських спортсменів в Олімпіадах - з 1952 року - завойовано 165 олімпійських нагород. Цифри дуже красномовні. При цьому ще п’ять років тому працювали 33 динамівські школи. І якщо раніше працювало 480 тренерів у наших школах, то тепер – 220. Відповідно скоротився і контингент дітей, що займаються спортом.