У Херсоні функціонує єдина на всю Україну фан-зона
підтримки національної збірної паралімпійців. Її
робота почалася зі стартом XVI Паралімпійських ігор-2020 у Токіо і завершиться з їх закінченням 5
вересня 2021 року. У
ТРЦ «Фабрика» встановили монітор і облаштували майданчик для спілкування, тож
відвідувачі можуть слідкувати за ходом змагань і долучатися до щоденника
Паралімпіади, який веде фахівець із соціальної роботи Херсонського міського
центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віктор Булка. Віктор Булка - про нагальне.
- Коли громадськість почала звертати увагу на спортсменів з інвалідністю?
0 Коли наші спортсмени з
інвалідністю почали показувати шалені результати й отримувати нагороди. Наша
Яна Лебєдєва, яка виграла не одну медаль, чи Ліза Мерешко – чемпіонка світу.
Цьогоріч дівчата представляють Україну на Паралімпіаді у Токіо. Так от, зараз до
них прикута увага, а раніше такі речі проходили повз громадськість.
До нашої фан-зони завітали дві
чемпіонки-легкоатлетки: срібна призерка Паралімпійських ігор у Пекіні та
Лондоні Вікторія Кравченко та чемпіонка світу Світлана Півень.
Подумайте тільки – срібло Паралімпіади та чемпіонка світу! Хто й що про них
знає? Ми запитали, які проблеми розвитку інваспорту в регіоні? Дівчата
відповіли, що найперше – це відсутність місць для тренування. Ну й звісно,
фінансування – елементарно спорядження. Не хочу образити олімпійців, але
паралімпійці мають більше вагомих досягнень, адже працюють понад сили. Їм
потрібно долати більше перешкод, перші з яких – це їхні фізичні
обмеження. Вікторія розповідала, як тренується. Який стадіон, який
спортзал? Шосе й ліс попри погоду. І мотивація, яку потрібно у собі берегти й
підтримувати, аби не перегоріти.
Знову ж таки, без образ: це несправедливо,
що олімпійці отримують премії, наприклад, а паралімпійці обділені. Валерій
Сушкевич, уповноважений прав людей з інвалідністю при Президентові Зеленському,
добився того, щоб була гідна оплата праці спортсменів. Наскільки вона
виконується по регіонах? Інше питання. Він же – Президент Національного
комітету спорту інвалідів України й зараз знаходиться з нашою збірною у Токіо.
Якби не Сушкевич – хто б на паралімпійський рух взагалі звернув увагу?
- Як реагують відвідувачі «Фабрики» на фан-зону?
- Дистантно. З одного
боку, їм цікаво, що відбувається, але коли бачать людей на візках – поспішають
відійти. Наприклад, організували гру в бочче – це гра з кулями, був інструктор
з «Інваспорту», який запрошував долучитися усіх охочий, але, на жаль, охочих не
було. Не тому, що гра не цікава, чи сором’язливість – помітив, що коли
перехоплював чийсь погляд, ця людина поспіхом відходила.
Справа не тільки у спортсменах з
інвалідністю, а в людях з інвалідністю взагалі. Ніхто ні у 90-х, ні на початку
2000-х не пояснював, що людина з інвалідністю – це звичайна людина, просто у
неї є певні особливості, з якими їй потрібно допомогти інтегруватися в
суспільство. А тим більше ніхто не думав, як забезпечити їхні права і що ті
права взагалі є. Моя активна позиція посприяла тому, що зараз я беру участь у
багатьох процесах, що відбуваються в суспільстві, для того, щоб нас почули,
побачили. Не просто декларували, а рахувалися з нами, як зі звичайними
членами суспільства.
- Що Вам допомагає у діяльності?
- Я – фахівець із соціальної
роботи. Це моє свідоме рішення – отримати таку освіту й працювати за фахом. З
відзнакою закінчив планово-економічний коледж у Кам’янець-Подільську, переїхав
до Херсона, вступив до університету на факультет психології, педагогіки й
соціальної роботи. В Україні діяла програма «Ініціативи президента», відповідно
до якої набирали фахівців із соціальної роботи до центру соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді, яким керує Антон Єфанов. Мені дуже пощастило! Окрім
того, що з ним легко й зручно, він розуміє й підтримує людей.
А ще – інші херсонці з активною громадською
позицією. З ними можна щось робити. Наприклад, Яна та Михайло Лебєдєви,
які розробили основу комплексної програми «Доступний Херсон». Ми її
наповнювали, просували, працювали з міськрадою, комісіями. Олена Рузгіс
– начальниця управління соціальної політики, яка курувала нас. Ми були присутні
на сесії міськради, коли депутати прийняли нашу програму і проголосували за
виділення коштів на забезпечення доступності соціальних та громадських
об’єктів.
- Що мається на увазі під доступністю? Встановлення
пандусів?
- Пандуси – це лише один з
елементів доступності. От піднялася людина пандусом, а далі? Потрібно ж якось
потрапити до будівлі через пороги. А на другий, наприклад, поверх як потрапити?
А як скористатися туалетом? Як людина, яка не бачить, може зрозуміти, в який
кабінет їй заходити? Таблички мають дублюватися шрифтом Брайля. Між іншим, ці
речі прописані в державних будівельних нормах з 2018 року – інклюзивність
будівель. Доступність не лише для людей з інвалідністю, а всіх маломобільних
груп населення. Це й батьки з візочками, до прикладу, літні люди. Програму
«Доступний Херсон» прийняли у 2019 році й діяти вона має по 2023 рік. Але, на
жаль, на неї не виділяється фінансування. Спочатку щось робили у межах цієї
програми – наприклад, понижали бордюри, щоб люди на візочках могли потрапити на
пішохідний перехід.
Ми з Михайлом Лебєдєвим входимо до
групи з розробки стратегії розвитку міста до 2030 року. Співпрацюємо з Іриною
Ніколаєвою – директоркою департаменту економіки та інвестицій, це чудово, що
фахівець з такими професійними та людяними якостями працює у владних
структурах. Нещодавно міський голова Ігор Колихаєв підписав меморандум про
співпрацю з “Всеукраїнською організацією осіб з інвалідністю «ВЕЛІД», яку
я очолюю, ну й оскільки ми з Іриною Ніколаєвою маємо справи вже досить довгий
час, впевнений що й офіційна співпраця буде плідною.
- На кого більше сподіваються люди з інвалідністю?
- На себе. На владу. На
депутатів. На себе, тому що все тримається на ентузіазмі. На
депутатів, тому що ті з них, хто займаються благочинною діяльністю,
розуміють, з чим нам доводиться зіштовхуватися, а це впливатиме на прийняття
ними рішень у сесійній залі. На владу, особливо на команду міського
голови, бо в ній є гідні люди, які можуть змінити стан справ як у спорті, так і
в житті людей з інвалідністю.
Джерело: Херсонська міська рада