Ціна медалі Єлизавети Мерешко

Види спорту

Автор Роксана Касумова (Ціна медалі. Історії паралімпійських чемпіонів у Ріо. Частина 2).

Єлизавета Мерешко народилася: 8 липня 1992
Здобутки в Ріо: 4 золота і 1 бронза у плаванні
Діагноз: церебральний параліч
Мотивує до перемог: прагнення перевершити саму себе

5-зірковий дебют

Дебютант Паралімпійських ігор Єлизавета Мерешко виборола в Ріо одразу 4 золотих і 1 бронзову медаль. Це – другий результат серед усіх жінок-учасниць Паралімпіади.

Трішечки краще за Лізу виступила тільки американська легкоатлетка Тетяна МакФедден (4 золота+2 срібла).

При цьому, хоч плаває українка з 11-ти років, професійно займатися спортом вона почала тільки 2 роки тому. За всіма її нагородами приховується важка праця.

«Потрібно змусити себе працювати – навіть коли дуже важко, – каже вона. – Коли у підлітковому віці хочеться гуляти з друзями, а потрібно йти на тренування, підтримувати графік харчування, їсти побільше м'яса, дотримуватися правильного режиму сну... Це не так просто».

Важко було пережити і тривалу розлуку з мамою: «Перед Бразилією були збори у Миколаєві і Броварах. Що казати – більше півроку не була вдома. З мамою з березня тільки по телефону говорила!»

Мама – головна людина в житті нашої чемпіонки. Ця сильна жінка підтримувала доньку у найскрутніші моменти, зуміла підняти Лізу, дати їй майбутнє.

Саме мамі присвячує Єлизавета Мерешко усі свої перемоги. Мамі, а ще тренеру – Стелі Бенедик, яка допомагає спортсменці і в басейні, і поза ним.

«Наприклад, – розповідає Ліза, – коли сідаємо у потяг, саме тренер піднімає мене до вагону – 50 кілограмів моїх плюс 10 кілограмів візка».

Стела Бенедик першою розгледіла чемпіонські перспективи у дівчинці, пророкувала їй спортивну славу тоді, коли в це ніхто не вірив, і плавання для Лізи було тільки ефективною реабілітацією.

Уперше у басейні вона опинилася в 11 років – щоб розробляти слабкі від народження через церебральний параліч м'язи ніг.

Нині без басейну Ліза не уявляє свого життя. Каже, плаває навіть уві сні, намагається виправити свої помилки. Крім того, цей вид спорту допомагає їй підтримувати здоров'я. Тому тренується Єлизавета навіть під час відпустки, хай і не так інтенсивно, як перед змаганнями.

Чудовий привід розбудити маму

Вже після тріумфальних виступів на чемпіонаті Європи-2014 та чемпіонаті світу-2015, де спортсменка з Херсону стала мультимедалісткою і встановила низку рекордів, її почали називати фавориткою Паралімпійських ігор й інші спеціалісти.

Досягнути успіху, довести собі, що здатна на більше, і покращити результат – це те, що мотивує Лізу в спорті. В Ріо-де-Жанейро така внутрішня установка допомогла українці стати однією з найкращих у світі.

Втім, результат міг бути і ще більш приголомшливим, каже тренер Стела Бенедик:
«Щоб показати максимальний результат на Паралімпіаді, важлива психологічна готовність до масштабності, грандіозності події. У Бразилії результативність Єлизавети була трішки гіршою, ніж на чемпіонаті Європи. Лише в останній день, коли відбулася повна адаптація, ми показали максимальний результат і встановили рекорд світу на улюбленій дистанції 100 метрів вільним стилем».

Виборовши своє перше паралімпійське золото, Ліза одразу подзвонила мамі:
«Переживала, звісно, щоб не розбудити, адже шість годин різниці у часі з Україною. Проте вирішила, що перша золота медаль – чудовий привід розбудити маму. Вона сказала, що її мрія здійснилася. Плакала від радості».

Крапелька розуміння

У рідному Херсоні Єлизавету Мерешко зустрічали як справжню героїню.

«Сподіватимусь, – каже спортсменка, – що завдяки нашим перемогам люди будуть більше дізнаватися про наші проблеми. І згадуватимуть про те, що поруч живуть люди з особливими потребами – частіше, ніж раз на рік».

Крапелька розуміння – це все, що потрібно таким, як вона. Цього, стверджує Ліза, буде більш ніж достатньо.

«Люди у нас – добрі і чуйні, та й країна загалом, я вважаю, підростає у цьому плані – з'являються спеціальні світлофори, пандуси. Хоча їх, звісно, ще багато де не вистачає – через високі бордюри незручно не тільки інвалідам, але й молодими мамам з візками».

Про підготовку до Токіо-2020 чемпіонка поки не думає – відпочиває і відновлюється після Бразилії.

У майбутньому заняття спортом готується суміщати з викладацькою діяльністю: нещодавно Єлизавета закінчила факультет кібернетики Херсонського національного технічного університету за спеціальністю «Комп'ютерна інженерія». Вступила до аспірантури. Хоче викладати студентам «Медичні технології».

Мріє про одне – щоб усі близькі та рідні були здоровими. Адже здоров'я – найважливіше в житті.

Джерело


Фото:

Нашi партнери