Гандбол (англ. handball від «hand» - рука й «ball» - м'яч), командна спортивна гра з м’ячем 7 на 7 гравців (по 6 польових гравців і воротар), усього в команді 14 чоловік.
Грають у закритих приміщеннях на площадці розмірами 40х20м круглим надувним м'ячем діаметром 58-60см й вагою 425-475 г у чоловіків і діаметром 54-56см  й вагою  325-375 г  у жінок.
Гра складається із 2 половин по 30 хвилин кожна ("брудного" часу; секундомір у гандболі зупиняється лише під час тайм-аутів, технічних пауз) з перервою між таймами 10 хвилин.
Ціль гри - закинути якнайбільше м'ячів у ворота (3х2 м) супротивника. При цьому при кидку не можна заступати за лінію, що обмежує 6-метрову зону перед воротами. Нічиї в гандболі допускаються, але в деяких випадках, наприклад, на турнірах з вибуванням. У випадку нічийного результату в основний час, призначається додатковий тайм (2 по 5 хвилин). Якщо й він не виявляє переможця, призначається другий додатковий тайм; якщо він також закінчується з нічийним підсумком, то команди пробивають пенальті - по 5 кидків з 7-метрової відмітки.

Із історії гандболу
Історія виникнення гандболу, на відміну від інших ігрових видів спорту, пов’язана з жінками. Датою зародження спортивної гри з м’ячем, зареєстрованої в міжнародній спортивній класифікації під назвою «гандбол» (ручний м’яч), вважають 1898 рік. Викладач фізичного виховання училища датського міста Ордруп Хольгер Нільсен запровадив на уроках фізкультури жіночих груп гру з м’ячем, яку назвав «хаандболд» («хаанд» – рука, «болд» – м’яч). У ній на невеликому полі змагалися команди з 7 осіб, передаючи м’яч один одному та прагнучи закинути його у ворота.
Приблизно в той же час у Чехії поширилася народна гра з м'ячем – «хазена» (кидати), що зводилися в перекиданні й ловлі м'яча руками.
Дехто вважає, що гандбол має завдячувати своїм народженням данським футболістам, які на межі ХІХ та ХХ століть винайшли гру для занять узимку. Попри це, саме Хольгер Нільсен увійшов в історію як «батько» гандболу. 
Від часу створення гри паралельно розвивалося два різновиди гандболу, відмінностями яких була кількість гравців і сезонність. Улітку на футбольному полі грали в гандбол 11 : 11, а взимку в залі – 7 : 7 осіб.

У 1917 році  берлінець Макс Хейзер на основі датського й чеського варіанта створив гру в м'яч для жінок - гандбол. Через три роки у Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість Німеччини з  ручного м'яча.

У 1926  році гандбол визнаний міжнародним видом спорту, а в 1928 в Амстердамі створена Міжнародна аматорська федерація гандболу (ИАГФ), що проіснувала до 1944. До її складу входило 11 країн, які активно розвивали гандбол.
У 1936  році гандбол був уперше включений у програму XI Олімпіади в Берліні, де 6 чоловічих команд  розігрували чемпіонське звання  за правилами гандболу 11 : 11. 

Зі створенням у 1946 році Міжнародної федерації гандболу (ІГФ) гандбол отримав новий поштовх у  своєму розвитку.Вона затвердила програму дій, спрямовану на відродження світового гандболу, спланувала проведення чемпіонатів світу з гандболу 11 : 11 за участю чоловічих і жіночих команд, які проводилися кожні чотири роки.
У  1966 року відбувся останній чемпіонат світу з гандболу 11 : 11, який припинив своє існування в ранзі міжнародної гри. Почав розвиватися гандбол 7 : 7.  У 1954 році у Швеції відбувся чемпіонат світу з гандболу  7 : 7 серед чоловіків, а жінки провели перший чемпіонат із гандболу 7 : 7  у 1957 році в Югославії. 
Дебют сучасного різновиду  гри – гандболу 7 : 7 -  відбувся лише у 1972 році на ХХ Олімпійських іграх у Мюнхені. Жіночий гандбол уперше був включений до програми ХХІ Олімпійських ігор 1976 року у Монреалі.
Незалежна команда України може похвалитися бронзовими нагородами на Олімпійських іграх в Афінах, які здобули жінки.

Пляжний гандбол  з'явився приблизно 10 років тому в Італії. У світі немає нічого вічного, тим більше у світі спорту. Тут відбувається постійний пошук форм спортивних розваг, створення на їхній основі нових видів спорту. Одним з таких видів спорту є пляжний гандбол (або «біч-гандбол») - порівняно молодий, надзвичайно динамічний і видовищний.
Можна сказати, що пляжний гандбол - це сонце, повітря, вода й цікава гра, правила якої розроблені таким чином, що чим гарніше грає команда, тим більше очок вона набирає. Площадка і кількість гравців у ньому менша, ніж у звичайному гандболі, що сприяє динамічності гри і вимагає швидкісного мислення. Правила гри дозволяють зараховувати закинутий у ворота м’яч за два і навіть три очки.
Варто помітити, що гра популярна навіть більшою мірою в тих країнах, де не так сильно розвинений класичний гандбол (Італія, Греція, Кіпр, Голландія). Його стрімкий розвиток у багатьох країнах різних континентів, розширення програми міжнародних змагань викликає загострення спортивної конкуренції на міжнародній арені, а це, безсумнівно, сприяє підвищенню рівня майстерності гравців, росту популярності, пропаганді здорового та активного способу життя. 
Різниця пляжного гандболу від класичного
Пляжний волейбол - неймовірно видовищний вид спорту, доведений правилами гри до максимуму. Наприклад, за гол, забитий у класичному стилі, дається очко. Але  якщо гравець у пляжному гандболі зробив це в гарному стрибку або піймав м'яч у повітрі й послав його у ворота не приземляючись, те одержує відразу два очка.

У командах з пляжного гандболу є так звані граючі воротарі – «джокери». Коли команда нападає, основний воротар може покинути площадку, а його місце займає джокер. До речі, одягнений він відповідно - у жилетку, що по кольорах відрізняється від форми всіх інших гравців.

Ящо м'яч потрапить до воротаря суперників, він легко може закинути його в порожні ворота - за такий точний кидок присуджується два очка.

Площадка майже вдвічі коротше  - 12 х 27 м.
Матч складається із 2 таймів по 10 хвилин.

Чиста перемога 2: 0 присуджується, якщо команда  виграла обидва періоди, хоча в періодах рахують очки як у класичному гандболі. Якщо після двох періодів результат нічийний - 1:1, то проводиться третій, своєрідна серія пенальті - за схемою "гравець проти воротаря" (Гандболіст виходить на поле, віддає м'яч своєму голкіперові, біжить до воріт суперника. І, одержавши пас, кидає по воротам).
Якщо і тут виникає нічія,  тоді грають четвертий період - до золотого гола.

Сьогодні пляжний гандбол культивується в більше ніж 40 країнах світу: вся Європа грає в "пляжку". У 2008 році проведений перший чемпіонат Європи з цього виду спорту. Першим чемпіоном Європи серед жінок стала збірна команда України, у складі якою виступили Марина Вергелюк, Наталя Борисенко, Ганна Сюкало, Олена Радченко (срібні призери Євро-2000 з гандболу „7 х 7”та володарі бронзи Олімпійських ігор-2004).
Проте, на провідних позиціях у змаганнях із пляжного гандболу, як правило, перебувають команди, які хочуть поправити свій імідж після невдач в "класиці".
При всіх суперечках необхідно враховувати, що ігри в біч-гандболі проходять під відкритим небом, на пухкої, умовно рівної поверхні (за правилами змагань шар піску повинен бути до 40  см), найчастіше в умовах високих температур (25-300 С и вище), під палючим сонцем і вітрі. Отже, гравці в пляжному гандболі зазнають не менші навантаження й фізичні, і стресові в порівнянні із класичним гандболом, гра в який відбувається на ідеальних площадках. Незважаючи на те, що в "пляжці" грають 2 тайми по 10 хв., а в день, як правило, грається 2-3 гри; довгі очікування й кількаразові моменти психологічного настрою на різних суперників також викликають стресові навантаження.
 Час все розставить на свої місця, є впевненість в одному: обоє ігрових види, безсумнівно, збагатять один одного, а високотехнічні, мобільні гравці завжди будуть мотором для будь-якої команди й в "класиці", і в "пляжці".

Пляжний гандбол включений у програму Всесвітніх ігор. Як відомо, програму Всесвітніх ігор становлять ті види спорту, які домагаються олімпійського визнання.
У 2008 році Міністерство сім’ї, молоді та спорту України  за ініціативи Асоціація пляжного гандболу країни внесло біч-гандбол до списку видів спорту, визнаних у державі. Були проведені перші офіційні чемпіонат та Кубок України. У цих змаганнях виступали представники Кривого Рога, Ірпеня, Херсона, Тернівки, Львова, Дніпродзержинська, Харкова, Луганська, Нетішина, Южного, Кіровограда. Тоді ж були сформовані молодіжні збірні України, які виступили на першому юніорському чемпіонаті Європи: гандболістки були четвертими, гандболісти – п’ятими.

25-27 вересня 2009 року в м. Скадовськ (Херсонська обл.) пройшов турнір з пляжного гандболу серед дівчат 1994–95 р.р. народження. Цей турнір став завершальним у програмі заходів Асоціації пляжного гандболу України на 2009 рік. Всього у поточному році було проведено 10 турнірів, у яких взяло участь 60 команд з 15 областей України. Крім того, 2009 рік став для українського пляжного гандболу рекордним за кількістю учасників - понад 800 спортсменів.
Цей турнір став одним з етапів у підготовці до формування жіночої збірної команди України (1994-95 р.н.), яка братиме участь у чемпіонаті Європи – 2012. Крім того, за умови відповідної підготовки, дівчата цієї вікової групи вже можуть увійти до складу збірної України, яка виступатиме на ІХ Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту (2013 р., м. Калі, Колумбія).
Після проведення у Скадовську чемпіонату України мерія міста виступила з ініціативою створити в цьому курортному місці базовий стадіон для підготовки молодіжних збірних команд з пляжного гандболу.
Допоможе в цьому й досвід, набутий вже під час минулих змагань, адже керівництво Скадовська повністю взяло на себе підготовку та технічну підтримку гандбольного майданчика.