Новий день, Олександр Крупиця, 3 вересня 2013

Херсонська команда майстрів з гандболу «Дніпрянка» — єдиний представник Херсонщини, що ви¬ступає серед еліти України у ігрових видах спорту. Як ідуть справи у колективу перед початком нового сезону? Про це нашому кореспонденту розповідає головний тренер команди Михайло МИЛОСЛАВСЬКИЙ.
 
— Ми зібралися 21 червня, подивилися, хто залишився з наших дівчат. На щастя, у команді є практично усі. Завершила виступи лише наша лінійна Яна Рева. Вона хоче зосередитися на навчанні. Головне, що наші лідери — гравці національної збірної України сестри Вікторія та Влада Бельмас, Анастасія Метельська — на місці. Провели кілька зборів у Херсоні, Криму та Скадовську, під час яких тренувалися практично тричі на день. А взагалі я знімаю перед дівчатами капелюха. Адже фінансування немає. А гравці налаштовані на гру. Вони мають намір поліпшити минулорічний бронзовий результат у чемпіонаті. До речі, 18 нашим гандболісткам присвоєно звання майстрів спорту. А всього за роки існування команди більше 70 майстрів спорту для Херсонщини дав наш жіночий гандбол.

— Яким буде цьогорічний чемпіонат?
— Практично таким, як і у минулих турнірах. Хоча є й невелика різниця. У чемпіонаті братимуть участь 7 команд. У першому з’їзному турі в Ужгороді, що відбудеться з 18 до 21 вересня, гратимемо «стінка на стінку», чотири проти трьох. Команди розподілені на дві групи за спортивним принципом. Потім будуть роз’їзні матчі, команди проведуть одна з одною по чотири матчі (два вдома і стільки ж на виїзді). А на завершення знову в Ужгороді будуть дограні матчі, що залишилися від першого з’їзного туру. Усього проведемо 30 ігор.

— В яких турнірах ще братиме участь «Дніпрянка»?
— З 21 до 24 серпня у Херсоні провели вже другий міжнародний турнір за участі команд Білорусі, Казахстану та України. Білорусів представляла команда з Гомеля, що є третьою у їхньому чемпіонаті. Казахів теж представляла команда зі столиці Астани, яка є однією з провідних у країні. Та наші сусіди — «Реал» з Миколаєва. Потім чемпіонат. Головною ж подією буде участь у європейському «Кубку виклику». На першому етапі нам випала за жеребом грецька команда «GAS-Anagennisi» з міста Арта. Ми ведемо перемовини, аби дві зустрічі зіграти у нас в Херсоні. Готуємо зал вищого училища фізкультури. Однак, якщо не вдасться умовити гречанок, тоді два матчі проведемо на виїзді. Бо якщо грати за принципом одна гра у Греції, одна в Україні, то кошторис одразу збільшується на 40%. А ми плануємо переграти суперниць. Тому як мінімум буде ще один тур у лютому наступного року. Сподіваємося на фінансову підтримку спонсорів.

— Так гостро стоїть фінансове питання?
— Як завжди. З 1995 року місто закриває фінансами участь у чемпіонаті і частково підготовку до змагань. Плюс стартовий внесок. Але у нас виникла інша проблема. До 2011-го дівчата отримували заробітну платню. Хай невеличку, але отримували. А ось вже три роки ми залишилися без неї. І тому сьогодні жоден з гравців не зв’язаний з клубом контрактом, бо не має офіційної платні. Якщо у 2011-му й частково у 2012 роках була хороша підтримка з боку нашого спонсора, то з кожним роком все менша і менша. А зараз ледь-ледь жевріє. Поки гравці навчаються у Херсонському вищому училищі фізкультури, у нас проблем немає. А от коли вступають до Херсонського державного університету, виникають проблеми: за що харчуватися, їздити на тренування тощо.

— А що, у ХДУ їм не платять стипендію?
— Допомога університету — це навчання на бюджеті й стипендія. І все.

— І який вихід з цієї ситуації?
— По-перше, щоб залишився цей склад, вже не кажучи про повернення наших хороших виконавців, потрібно, щоб у бюджеті міста залишилася ця ж сума, яку виділяє місто для команди. Це 600 тисяч гривень. Слід підключити юристів і переробити статут клубу. І тоді нам хай ще таку ж суму могли б виділити під невелику платню гравцям. Тоді ми змогли б повернути контракти зі спортсменками, і було б легше зберігати провідних гравців. Бо поки діє контракт хоча б на ті кілька років, гравець може отримувати трохи більше тисячі платні. Та й спонсор якби допомагав на рівні 2011 року. Я думаю, що результатом минулого чемпіонату, бронзовими медалями, команда за¬служила, аби до неї повернулися обличчям. Ми сподіваємося, що так і буде.

— Ми теж віримо в це. В принципі, команда живе не так і погано. Збори, поїздки, стипендії, харчування. Та й спонсор таки допомагає. Хотілося б краще? Звісно. Це лідер в області, а нині одна з провідних команд країни. Шкода, але на Херсонщині до ігрових видів спорту ставлення прохолодне. Тому й «жевріють» команди з футболу, баскетболу, футзалу, хокею, волейболу. Втім, надія, як кажуть, помирає останньою. Тому бажаємо «Дніпрянці» покращення умов існування і чекаємо від неї хороших результатів.


http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/7-sport/1581-ldniprjankar-nalashtovana-na-gru.html?directory=8