Спортивна гімнастика - вид спорту, що включає змагання на гімнастичних снарядах, у вільних вправах і в опорних стрибках. У сучасній програмі гімнастичного багатоборства жінки виступають на брусах різної висоти, колоді, в опорних стрибках, вільних вправах; чоловіки - у вільних вправах, опорних стрибках, на коні, кільцях, брусах і поперечині. Виконання вправ оцінюється по 10-бальній системі. Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту.
Гімнастика (від грец. «гімназо» - навчаю, треную) – система тілесних (фізичних) вправ, яка склалася у Давній Греції за багато віків до нашої ери. Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення. Іншою версією походження слова гімнастика є від грецького «gumnos» - оголений (як відомо, древні греки займались тілесними вправами оголеними).
Виникнувши як система фізичного виховання в древній Елладі  гімнастика загинула під руїнами Римської імперії, щоб, як казковий птах Фенікс, знову відродитися в епоху Ренесансу, лягти в основу численних систем фізичного виховання в новий час, а нині служити шляхетної мети виховання фізично міцної й духовно багатої людини.
У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики ХІХ ст. в основному визначалась протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.
Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів нерідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».
У 1896 році на відроджених П’єром де Кубертеном І Олімпійських іграх в Афінах спортивна гімнастика знову заявила про себе. Програма перших змагань складалася з виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси, поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не розігрувалось абсолютна першість. Не було на І Олімпіаді і змагань серед жінок, на гімнастичний помост виходили тільки чоловіки.
Вперше жіноча гімнастика дебютувала на ІХ Олімпіаді в Амстердамі у 1928 році. Правда, наступні Х Ігри (1932, Лос-Анджелес) вони пропустили, але з ХІ Ігор (1936, Берлін, Німеччина) вже брали участь постійно у всіх іграх. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з ХV Ігор (1952, Хельсинки, Фінляндія) виступають в особистій першості в багатоборстві – опортні стрибки, бруси, колода, вільні вправи – і з окремих видів.
З ХІ Ігор програма змагань у чоловіків стабілізувалась і прийняла сучасний вигляд – вільні вправи, кінь, кільця, опорні стрибки, бруси, перекладина. Перший чемпіонат світу зі спортивної гімнастики відбувся 104 роки тому, у 1903 році в Антверпені. Його переможцем став француз Жорж Мартіне. Жінки вперше взяли участь у світовій першості у 1938 році.
Головним органом, який опікується розвитком гімнастики у світі, є Міжнародна федерація гімнастики (ФІГ, фр. Fédération Internationale de Gymnastique). Вона встановлює правила й проводить змагання зі спортивної гімнастики, художньої гімнастики, аеробіки, спортивної акробатики та стрибків на батуті. В Україні справами гімнастики займається Федерація гімнастики України.
Україна належить до провідних гімнастичних держав світу.
Найвизначніша гімнастка всіх часів - Лариса Латиніна народилася в Херсоні й тренувалася в Києві. Лариса Латиніна - володарка 9 золотих олімпійських нагород у цьому виді спорту. Чеська гімнастка Вера Чаславська здобула 7 золотих олімпійських медалей. Серед чоловіків найбільшу кількість золотих олімпійських нагород у гімнстиці виборов японський гімнаст Савао Като - 8.
У радянські часи чимало інших спортсменів, які представляли на міжнародній арені СРСР, жили й тренувалися в Україні. Найвідоміша українська гімнастка часів незалежності - Лілія Подкопаєва, олімпійська чемпіонка Атланти.