Парашут (фр. parachute) (грец. παρα- — проти та фр. chute [шют] — падіння) — пристрій для безпечного спуску в повітрі з великої висоти об"єкту, якій використовує опір повітря.   Використовують для безпечного спуску з висоти людей, вантажів, космічних апаратів, зменшення пробігу при посадці літаків тощо.

Парашутний спорт - один з найекстремальніших, які змогла придумати людина. Дуже небагато насмілюються на стрибок з парашутом - і лічені одиниці, таки зважившись на стрибок в нікуди, продовжують це небезпечне заняття.
Стрибком iз парашутом сьогоднi нiкого не здивуєш. Здається, хто хотiв — той уже спробував: за два днi iнструктори навчать усього, що потрiбно для здiйснення стрибка. А от вистрибнути з лiтака, пролетiти хвилину у вiльному падiннi i лише згодом розкрити парашут — це уже вищий пiлотаж, за який беруться лише професiонали. 
Перший ознайомчий стрибок можна здiйснити пристебнутим до iнструктора з висоти 4 кiлометри. Це доступно всiм — вiд дошкiльнят до пенсiонерiв. Процес можна вiдзняти на фото й вiдео, включно з пiдготовкою i польотом.

Спеціальний парашут сконструював винахідник Гліб Євгенович Котельников. У 1911 році він зареєстрував свій новий винахід - ранцевий парашут вільної дії. Цей парашут мав круглу форму і вкладався в металевий ранець, розташований на льотчику за допомогою підвісної системи. На дні ранця під куполом розташовувалися спеціальні пружини, які викидали купол, після того як льотчик висмикував витяжне кільце. У подальшому було введено м’який ранець, а на його дні з’явилися соти для укладання строп. Така конструкція рятувального парашута застосовується і зараз.
23 червня 1927 року на Ходинському аеродромі вперше застосував рятувальний парашут льотчик-випробувач М.М. Громов. Він ввів машину в штопор, вийти з штопора не зміг, і на висоті 600 м вистрибнув з літака.
За короткий час були створені нові системи парашутів, які дозволили навчати льотчиків стрибків з парашутом. 26 липня 1930 група військових льотчиків вперше виконала стрибки з багатомісний літака. Цей день вважається початком масового розвитку парашутизму в СРСР.

Різновиди парашута
Існує два основних типи парашуту по формі купола:
• парашут з круглим куполом (круглий парашут) 
• парашут з прямокутним (або еліптичним) куполом (парашут-крило).
Окремо використовуються парашути для зниження швидкості літаків і космічних кораблів при посадці. Діапазон швидкостей і навантажень радикально розрізняється.
Круглі парашути зменшують швидкість падіння майже виключно за рахунок опору повітря. Вони мають форму півсфери, на нижньому краю прикріплені стропи (вірьовки), на яких висить парашутист або вантаж. Для стабілізації зниження у вершині куполу зазвичай є полюсний отвір, через який йде повітря. Цим запобігають розгойдуванню парашута.
Сучасні парашути-крило зменшують швидкість падіння в основному за рахунок підйомної сили набіжного потоку повітря. Їх поперечний перетин відповідає профілю крила літака. Це дозволяє істотно скоротити площу і вагу парашута, в деяких випадках до 10 разів.
Гальмівні парашути застосовуються для скорочення гальмівного шляху(на реактивних, військових і деяких видах транспортних літаків) і зниження швидкості падіння (наприклад, космічної капсули).
Рятувальні парашути призначені для аварійного покидання літак

Сучасний парашутний спорт включає у себе шість дисциплін.
Класичний парашутизм - двоєборство. Перша вправа: точність приземлення під куполом в задану ціль розміром 3 сантиметри. Друга вправа - комплекс фігур у вільному падінні. Змагаються в часі виконання цього комплексу. Достатньо консервативний вид спорту. Не зазнає змін вже багато років. Вимагає відточеності майстерності та постійності результатів. Цей вид спорту дуже розвинений в країнах колишнього СРСР і соціалістичного табору.

Групова акробатика - безумовна королева спорту. Змагаються в кількості «побудованих» фігур за певний час в командах з 4-х, 8-ми та 16-ти спортсменів. Це офіційні змагання. А загалом кожний може просто стрибнути в групі з друзями, побудувати в повітрі красиву (або як вийде) фігуру (у парашутистів це називається «формацією») - або брати участь в рекордних стрибках (рекорд світу та Гіннеса - 400 чоловік, Таїланд, 2006 рік). Це теж групова акробатика.

Купольна акробатика полягає в побудові формацій з куполів. Змагання в командах з 4-х і 8-ми спортсменів. Також, як і в груповій акробатиці, можна просто стрибати з друзями або брати участь в рекордних формаціях. Вельми небезпечний вид. Але в той же час і видовищний.

Фрістайл - порівняно молодий вид парашутизму, його ще називають повітряним балетом. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні.Оцінюються краса, складність елементів спортсмена, а також майстерність повітряного оператора, який проводить зйомку в повітрі.

Фріфлай - командний вид (два спортсмени + оператор) основні елементи робляться вниз головою або сидячи.

Скайсерфінг - змагаються в тому ж, що й фрістайлісти, але спортсмен стрибає з лижею. Найбільш комерціалізований та розрекламований вид спорту в парашутизмі.

Херсонщина. Збірна команда м. Голої Пристані є чемпіоном України й Херсонської області з парашутного багатоборства у віковій категорії 14-18 років.Стрибки парашутистів прикрашають свята та щорічні фестивалі м. Голої Пристані. У секції парашутного спорту займаються учні міських шкіл. Виборють призові місця у змаганнях різних рівнів з парашутного багатоборства, класичного парашутизму, демонструють вищі досягнення з парашутного спорту.