"Акробат" від грецького слова "acrobates", що у перекладі означає той, що "підіймається вгору, підіймається увись". Від цього слова надалі утворилося поняття "акробатика". У наш час слова "акробатика", "акробат" частенько вживають у загальному сенсі, щоб підкреслити високу міру  прояви спритності і сміливості.
Спортивна акробатика - змагання у виконанні комплексів спеціальних вправ (прижкових, силових і ін.), пов"язаних із збереженням рівноваги (балансування) і обертанням тіла з опорою і без опори.

Існують відносно самостійні види  спортивної акробатики - циркова акробатика (акробатика на конях, силова акробатика, вольтіжна (плечова акробатика) "карійські ігри" і прижкова акробатика (з снарядами і без них) і спортивна, пов"язана з включенням акробатичних елементів у гімнастику, з перенесенням акробатичних вправ  з підлоги  на снаряди.

Спортивна акробатика – один з найграціозніших і гармонійних видів спорту. У змагання зі  спортивної акробатики входять: акробатичні стрибки жінок і чоловіків, вправи жіночих, змішаних і чоловічих пар, групові вправи жінок (утрьох) і чоловіків (учотирьох).Усі партнери в парі або групі повинні належати до однієї з трьох вікових категорій: 11-16 років, 12-19 років, і понад 15 років.

Судді оцінюють виконання вправ у так званій піраміді, вправах вольтіжного характеру (різні сальто). Хореографія та індивідуальні елементи доповнюють трюки, які виконуються акробатами.
У кожному виді програми спортсмени виконують по 2 обов′язкових і довільних вправи: у акробатичних стрибках - т.з. гладке (включає сальто з поворотом не більше ніж на 180°) і гвинтове (включає сальто з поворотом не менше чим на 360°); у парних і групових вправах - статичне (з балансуванням) і темпове (вольтіжіровочнє).
Виступи спортсменів оцінюються по системі, прийнятій у спортивній гімнастиці. Сміливість, сила та досконалий контроль над тілом – основні вимоги до спортсмена на танцювальному полі та над ним.

Акробатичні вправи відвіку використовуються у фізичному вихованні, з 19 в. - в спортивному тренуванні або як частина вправ в спортивній гімнастиці, стрибках у воду, фігурному катанні. На Х Олімпійських іграх  у Лос-Анджелесі (1932) акробатичні стрибки входили в програму змагань по гімнастиці як окремий вид; з того часу по ним стали проводитися змагання у Великобританії, США і інших країнах.
Як самостійний вид спорту спортивна акробатика сформувалася в СРСР в кінці 30-х років.  У 1939 році створена Всесоюзна федерація (спочатку секція) спортивної акробатики  і відбувся 1 Всесоюзний чемпіонат зі  спортивної акробатики.  З 1940 року  в змаганнях беруть участь жінки. З 1951 року проводяться юнацькі змагання. 
Становлення і розвиток спортивної акробатики пов′язано з іменами таких педагогів і тренерів, як  Р.Трівін,    А. Бондарев,  В. Леонов, спортсменів Ю. Страхова, В.Аракчєєва, П. Антонова.
З 1967 року  Федерація спортивної акробатики СРСР організовує міжнародні матчі по телебаченню, з 1972 - міжнародні змагання на приз пам’яті льотчика-космонавта СРСР, почесного президента федерації В. Н. Волкова. Перші змагання на Кубок світу зі спортивної акробатики пройшли у Швейцарії у 1975 році.

Головним органом, який опікується розвитком гімнастики у світі, є Міжнародна федерація гімнастики (ФІГ, фр. Fédération Internationale de Gymnastique). Вона встановлює правила й проводить змагання зі спортивної гімнастики, художньої гімнастики, аеробіки, спортивної акробатики та стрибків на батуті. В Україні справами гімнастики займається Федерація гімнастики України. Спортивна акробатика - неолімпійський вид спорту.