Спортивне орієнтування є видом спорту, в якому учасник змагань за допомогою спортивної карти і компаса повинен якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши певну кількість точок, які влаштовані на місцевості — контрольних пунктів.
Контрольний пункт (КП) — це трикутна помаранчево-біла призма з розміром сторони 30х30 см, яку влаштовують на точному орієнтирі (горб, яма, галявина, інше), що є на карті, і обладнують засобом для відмітки (олівець, компостер або електронні засоби відмітки). 
Це складний багатокомпонентний вид спорту, в якому для досягнення високого результату необхідно в рівній мірі володіти всіма компонентами: фізичною, технічною, тактичною, психічною та інтегральною підготовленістю.

Спортивне орієнтування практично не має вікових обмежень, цим видом спорту можуть займатися діти, починаючи з 10-11 років (раніше не бажано: є імовірність просто заблудитися) і люди похилого віку, яким уже за 60. 

На старті учасник отримує спортивну карту з нанесеними на неї КП, кількість яких, а також послідовність їх проходження, визначають судді. Переможець на дистанції визначається за кращим часом проходження всіх позначених на карті КП.
Учасників, як правило, поділяють на групи - відповідно віку (10 — 60 років і старші) і кваліфікації, наприклад: 21Е (еліта: МС та КМС) та 21А (розрядники), серед чоловіків і жінок.
Основні типи дистанцій: спринт, середня дистанція, довга дистанція і естафети (2-4 етапні).

Найбільш популярний вид спортивного орієнтування - за заданим напрямком. Це коли точки КП на карті з'єднані послідовно один за доним лініями. Спортсмен повинен саме в такій послідовності проходити їх. Також існує спортивне орієнтування за вибором, суть якого полягає в тому, що спортсмен повинен сам обирати послідовність проходження КП, регламентується лише їх кількість - для старших груп їх (КП) більше, для молодших - менше.
Існує також спортивне орієнтування на намічених дистанціях. Суть його полягає в тому, що на старті спортсмен отримує "чисту" карту, тобто без нанесених ній КП та дистанції. Спортсмен від старту починає рух орієнтуючись по маркерам (кольорових стрічках тощо), на шляху руху спортсмена зустрічаються КП, на яких засобом відмітки є маркер чи олівець, яким на карті потрібно зробити відмітку у вигляді хрестика, на тому місці карти, де на думку спорстмена-орієнтувальника знаходиться точка КП.

Зараз, згідно з класифікацією Міжнародної федерації спортивного орієнтування (IOF) існує кілька різних форм цього виду спорту: класичне орієнтування, орієнтування на лижах, на гірських велосипедах та орієнтування для інвалідів (пішки і на колясках).

Батьківщиною спортивного орієнтування є Скандинавія.

У СРСР  перші змагання зі спортивного орієнтування - І Всесоюзні змагання зі спортивного орієнтування - були проведені  у 1963 році біля Невицького замку у Закарпатті. У цих змаганнях брали участь збірні команди України, Києва та Одеси. Але основи спортивного орієнтування закладались в Україні значно раніше, коли в змаганнях туристів з’явився окремий вид, в якому дистанцію з орієнтування долала разом уся команда. У травні 1963 р. у м. Каневі пройшов перший чемпіонат України з орієнтування. Проводила змагання Українська республіканська рада з туризму та екскурсій. Команди усіх областей України були укомплектовані відомими у той час туристами.

Спортивне орієнтування та туризм ще довго йшли разом. Становлення орієнтування у Радянському Союзі та в Україні нерозривно пов’язано з туристським активом, який створював правила, малював карти, проводив змагання, готував команди. Поступово цей актив все більше уваги віддавав орієнтуванню, але продовжував ходити у походи. Першим головою республіканської Федерації з спортивного орієнтування був Михайло Горностайпольський. І тільки з передачею орієнтування від Всесоюзної ради з туризму до Спорткомітету СРСР ці два види спорту почали існувати окремо.

ПОРАДИ ДЛЯ СПОРТСМЕНІВ-ПОЧАТКІВЦІВ
Що треба знати і що робити під час змагань

1.Читання карти
Карта в спортивному орієнтуванні - це зменшене в багато разів, викреслене в умовних знаках на папері зображення ділянки місцевості, головним чином лісистої. Точність зображення місцевості на карті, повнота, детальність карти залежить від її масштабу. Для спортивних карт в основному використовують масштаби 1:10000, 1:15000,  тобто, 1см на карті відповідає 10000 см (100 м), 15000 см (150 м) на місцевості.
Спортивні карти відрізняються від топографічних того ж масштабу більшою повнотою зображуваних об'єктів. які мають значення орієнтирів; меншою ступінню узагальнення (генералізації) форм рельєфу та дрібних об'єктів. На спортивну карту синім кольором наносяться лінії магнітного меридіану. Усі надписи зорієнтовані на північ. Всього використовується близько ста умовних знаків спортивних карт. Але для початківців цілком достатньо вивчити кілька основних.
Все різноманіття об'єктів на місцевості виражають на спортивних картах шістьма кольорами.
Чорний - штучні споруди, границі лісових і польових угідь, а також скелі, камені, скельні ями.
Синій - вода і болота.
Коричневий - форми рельєфу.
Жовтий - відкриті та напіввідкриті ділянки земної поверхні з хорошою видимістю.
Білий - ліс, який не є перешкодою для бігу.
Зелений - лісові зарослі, які істотно знижують швидкість пересування по місцевості.

2.Рельєф
На карті ви можете побачити коричневі лінії - це горизонталі. Ними позначають хребти, горби, впадини, яри та інші форми рельєфу. Зрозуміти рисунок, накреслений горизонталями, допоможе такий приклад. Уявіть собі, що вся місцевість залита водою. Потім рівень води став падати, причому одразу на 5 м. Над поверхнею води з'являться найвищі вершини гір, пагорбів, утворюючи острови. Якщо гора округлої форми, то і острів буде круглим, якщо витягнутої, то і острів буде видовженим. Позначимо берегову лінію білою стрічкою. Знову понизимо на 5 м рівень води. І цю берегову лінію позначимо стрічкою. І так кілька разів. Потім подивимось на цю місцевість з висоти пташиного польоту. Ми побачимо замкнуті білі лінії. Це і є горизонталі. А висоту, на яку ми понижували рівень води (наприклад, 5 м) називають висотою січення рельєфу або перетином.

3.Контрольний пункт
Контрольний пункт (КП) - це точка на місцевості, через яку проходить дистанція і яку треба відшукати, щоб зробити відмітку проходження. Дистанція на карті „наноситься червоним кольором.
КП позначається кільцем, біля якого проставлений номер. Місце старту позначається трикутником, а фініш - двома концентричними кільцями.
КП завжди ставлять на орієнтирі, позначеному на карті. КП на місцевості - це трикутна червона призма червоно-білого кольору зі стороною 30 х 30 см. КП обладнаний системою відмітки у вигляді компостера чи кольорового олівця. Кожен контрольний пункт має свій номер. Під час змагань дають ще легенду КП, тобто опис місцезнаходження. Наприклад, КП 32- перетин дороги і просіки.

4.Орієнтування
Основний вид - орієнтування в заданому напрямку. Пройти трасу заданого напрямку - означає пройти дистанцію через КП, послідовність яких позначена на карті. Для відмітки проходження КП використовують карточку учасника змагань, в якій спортсмен послідовно відмічає КП за КП і здає її на фініші.
Якщо порушена послідовність проходження КП чи неправильна або відсутня відмітка в карточці, результат спортсмену не зараховується.
Другий вид - змагання за вибором. На карту наноситься велика кількість КП. Дається обмеження за часом чи за кількістю КП, які потрібно відшукати. Учасники проходять контрольні пункти у будь-якій послідовності. Головне - якнайшвидше знайти задане число КП чи взяти максимальну кількість КП у відведений контрольний час. 

5. Елементи орієнтування
Спочатку потрібно зорієнтувати карту, тобто розташувати її так, щоб напрям на північ на карті співпав з напрямом на північ на місцевості. За допомогою компасу це роблять так: встановлюють компас на карту в горизонтальній площині, потім поворотом карти разом з компасом досягають такого положення, коли магнітна стрілка лежить паралельно лініям магнітного меридіану і вказує на північ.
Після того, як карта зорієнтована, погляньте на дистанцію. Подумайте, яким шляхом на карті ви можете добратися до КП. Коли ви все надійно перевірили, лише тоді вирушайте на трасу. Пам'ятайте, що прямий шлях не завжди найшвидший.
Для початківців найкраще використовувати шлях по стежках. Дуже важливим під час бігу є контроль пройденої відстані. Найпростішим способом це можна зробити за допомогою підрахунку бігових кроків. У дітей 1 крок відповідає приблизно 1 м. Під час бігу будьте впевнені, що ви рухаєтесь в потрібному напрямку. Для цього визначте через які точки на карті і на місцевості ви повинні пройти і контролюйте себе під час руху.
Важливо не бездумно «прочісувати» лісові квартали, рвонувши зі старту, а, знаючи основні умовні знаки та вміючи орієнтувати карту за допомогою компасу, впевнено просуватись до мети.


6.Що необхідно мати з собою?
Спортивну форму- змінний одяг та взуття- компас- ручку.

7.Що робити при втраті орієнтації?
Якщо вийшов контрольний час, то ви повинні, не завершуючи дистанцію, повернутись в центр змагань і пройти через лінію фінішу чи повідомити представника своєї команди.
Якщо ж ви заблукали, то за аварійним азимутом, який повідомляється перед стартом, треба вийти з лісу і обов'язково повернутись у центр змагань. Ні в якому разі не можна їхати додому!

Клуб спортивного ориентирования "Суворовец" -  http://suvorovets.ks.ua/