Стрибки на батуті – це стрибки з обертами тіла навколо поздовжньої та поперекової осі, при цьому гімнасти виконують акробатичні трюки підстрибуючи на батуті.

Стрибки на батуті вперше з'явилися в цирку. На думку фахівців, батут винайшов французький цирковий акробат середньовіччя Дю Трамполіне. Припускають, що йому спочатку вдалося створити підкидну дошку (що зараз називається трампліном), а пізніше модернізувати її в підкидну сітку.
Розвиток стрибків на батуті, як виду спорту, відноситься до 1926 року і пов'язане  з  ім'ям  американців        Л. Крісвольда і Г. Ніссена. З 1928 року Г. Ніссен почав конструювати ці снаряди. У 1939 році він запатентував значно поліпшену модель батута і організував масове виробництво. Популярність вправ на батуті в США зросла настільки, що вони були включені в програму фізичного виховання шкіл та університетів. Масове захоплення стрибками на батуті призвело до виникнення змагань. Спочатку вони включалися в програму з гімнастики, але незабаром вправи на батуті стали культивуватися і як самостійний вид спорту.

У 1948 році вперше відбулися національні та студентські чемпіонати США зі стрибків на батуті, а в 1953 році стрибки на батуті були включені в програму Панамериканських ігор.
З 1955 року, завдяки імпорту батутів, стрибки на батуті починають розвиватися в Західній Європі. Вже в 1958—1959 роках у Швейцарії, Шотландії, Англії, ФРН та інших країнах були проведені національні першості та створені Федерації стрибків на батуті. Міжнародна федерація гімнастики на конгресі 1959 року клопотала про визнання стрибків на батуті як нового виду гімнастичного багатоборства.
У 1960 році у ФРН робиться перша спроба створення окремих правил для стрибків на батуті.
У 1964 році була створена Міжнародна федерація стрибків на батуті і проведений у Лондоні перший чемпіонат світу, який зібрав представників 12 країн. З тих пір регулярно проводяться чемпіонати та першості світу та Європи, а з 1981 року і кубок світу зі стрибків на батуті. 
Стрибки на батуті, як самостійний вид спорту визначився у 1973 році і увійшов до олімпійської програми порівняно недавно на ХХVII Олімпійських іграх 2000 року  у Сіднеї, де розігрували два комплекти медалей – один серед чоловіків і один серед жінок.
Першими  олімпійськими чемпіонами на Іграх-2000 стали російські спортсмени – Олександр Москаленко ( у змаганнях чоловіків) і Ірина Караваєва (жінки).
Олміпійським чемпіоном XXVIII ігор 2004 року в Афінах серед чоловіків став херсонець Юрій Нікітін.

Батут - універсальний тренажер
Кожний з нас прекрасно уявляє собі батут. "Це коло, на якому стрибають. І що отут, власне кажучи, представляти?" - запитаєте ви. Але така відповідь лежить на поверхні, а насправді все далеко не так просто.
Стрибки на батуті - це не тільки вид розваги й форма проведення вільного часу, але й серйозне тренування, що вимагає певної фізичної витривалості. Те, що під час занять на батуті задіяні тільки ноги - теж розхожа омана. Під час стрибка групується все тіло, а отже, працюють всі групи м'язів.

Крім того, стрибки на батуті розвивають координацію рухів і підвищують фізичну витривалість. Звичайно, все залежить від того, як стрибати: можна й просто розважатися, а можна й сальто крутити. Як правило, професійне тренування займає від 5-до 10 хвилин - довше не витримують навіть досвідчені спортсмени. Втім, хто сказав, що ви повинні використовувати батут винятково для професійної підготовки? Ці спортивні снаряди бувають різні, спектр їхнього застосування досить широкий.

Батути для залів
Збірні батути для занять у залі або на відкритому повітрі розрізняються по діаметрі. У самих маленьких він становить від 102 до 140 см. Прижкова поверхня, виконана з особливо міцного пропиляна, з'єднується з рамою за допомогою пружин, кількість яких коливається від 36 до 48 штук (залежно від моделі). Висота міні-батута - близько 21 см.

Цей компактний спортивний снаряд прекрасно підійде для занять аеробікою, стрибками й навіть бігцем для всіх членів родини, починаючи самими маленькими. Крім того, міні-батут легко збирається й розбирається, а в комплекті до нього додається зручна сумка сучасного дизайну.

Моделі середнього діаметра - приблизно 3-4 м - підійдуть як для тренувань у залі, так і для занять на відкритому повітрі. Рама цих моделей складається зі сталевої рами зі стійким до корозії покриттям. Прижкова поверхня виконана з особливо міцного поліпропілену. Між собою вони з'єднуються пружинами. Така конструкція розрахована на стрибуна вагою до 120 кг.

Схожа модель діаметром 3 м, але розрахована на вагу до 80 кг, дуже популярна для занять фітнесом у дитячих і підліткових установах. Обидві моделі легко складаються й транспортуються в легковому автомобілі.

Самі великі й потужні моделі батутів - діаметром понад 4 м - теж мають сталеву рамну основу. Прижкова поверхня - так само, як і в попередніх моделей - виготовлена з особливо міцного поліпропілену. Їх з'єднують уже 110 сталевих пружин.

Основа такого батута - п'ять "W"-подібних ніг, здатних витримати вагу до 150 кг. Тим часом, ця потужна конструкція (у зібраному виді) без праці поміститься в легковий автомобіль.

Для зборки-розбирання такого батута зовсім не обов'язково викликати фахівця: будь-яка людина легко зможе впоратися із цим самостійно. Інструкція до спортивного снаряда настільки докладна, що на все про все буде потрібно якихось 20 хвилин.

Водні батути
Останнім часом дуже популярною розвагою стали стрибки на батуті не тільки в залі або на відкритому повітрі, але й у воді. Це прекрасний спосіб сполучити заняття фітнесом з водними й сонячними ваннами.

Конструкція водного батута принципово відрізняється від наземного. Тут немає металевого каркаса - його заміняє надувне коло. На нього натягається прижкове полотно. Крім основної конструкції, у комплект входять якір, насос, а також сходи, по якій можна забратися на снаряд з води. Ще одна ізюминка надувного батута полягає в тім, що його можна використати як на воді, так і на суші.

Тим, хто спостерігав стрибки на батуті тільки з боку, радимо зазнати цієї насолоди на собі - вони викличуть масу емоцій і забезпечать відмінне тренування. Стрибки на батуті протягом 5-7 хвилин заміняють пробіжку довжиною в 1 км, а результат буде помітний уже через 2 тижні.