Спортивна стрільба з лука виборола міцні позиції в багатьох країнах світу, на всіх континентах. Розвитку стрільби з лука сприяв олімпійський рух. Змагання зі стрільби з лука проводилися на ІІ ( Париж, 1900 рік), ІІІ   (Лондон, 1904 рік) і VII (Антверпен, 1920 рік) Олімпійських іграх .
У 1972 році стрільба з лука  після 25-літньої перерви знову була включена в програму ХХ Олімпійських ігор в Мюнхені.
Розвитку стрільби з  лука у світі сприяло створення  Міжнародної федерації стрільби з  лука - ФІТА (FITA). На сьогодні ФІТА (FITA) поєднує національні федерації з регіонів різних континентів — Європи, Азії, Африки, Америки, Австралії й Океанії.
Спортивна стрільба з  лука у світі за правилами ФІТА (FITA) культивується понад 40 років. 

"Лук (від слова "лука" вигин, дуга) - зігнута в дугу пружна смуга, дерев'яна, рогова, сталева, напружува тятивою, для пускання стріл" (Володимир Даль "Тлумачний словник")

Лук, ручна зброя для метання стріл, уживався майже у всіх племен і народів на війні й на полюванні з епохи мезоліту 12-17 тисяч років до нашої ери й до XVII століття нашої ери. У деяких країнах його використають і в ХХ столітті.
У питанні про час і місце появи першого лука у вчених і по цей день немає єдиної думки.  Деякі історики вважають, що винахід примітивного лука й стріл з'явилося для людства не менш важливою подією, чим уперше добутий вогонь або винахід колеса. Лук змінив шляхи й долі багатьох народів, і багато імперій зобов'язані йому своїм існуванням протягом століть.

Важко описати перший лук. Можна припустити, що це був прут з гілок або гнучкого кореня, кінці якого з'єднувала тятива з рослинного волокна, шкіри або жили.
Техніка стрілянини з лука в різні часи й у різних народів також істотно розрізнялася. Єгиптяни, перси, індуси, слов'яни, французи й германці стріляли з лука, натягаючи тятиву до правого вуха, англійці іноді, навпаки, відтягаючи дугу вперед, а римляне й греки тягли тятиву к груди.

За давнини лук правив знаряддям полювання і зброєю, у наш час лук є здебільшого спортивним знаряддям.
Як метальна зброя, лук повинен мати певні властивості. Найважливішими серед них вважають наступні: пружність, еластичність, довжину між кінцями луку в стані спокою, відстань натягу тятиви, відстань між тятивою і дугою та силу натягу тятиви.
Класично, всі відстані та довжини в сучасних луках зазначаються в дюймах (англ. inch або скороч. in, приблизно 2,54 см). Силу натягу зазначають у лібрах (іт. libra або скороч. lb). Вагу вказують у грейнах (англ. grain або скороч. gr, приблизно 0,064798 грамів).
Всі ці значення можливо переглянути у відповідній документації до луку ци на самому луці. Згідно вимог FITA всі ці значення можна вказувати лише на нижній частині луку.

Типи луків
Луки можна каталогізувати за багатьма різними властивостями. Наприклад за силою натягу тятиви, формою дуги, періодом виникнення, походженням, компанією-виробником тощо.

Найпоширенішою категорією є форма дуги. За формою дуги виділяють:
• Опуклі луки (в анг. літ. recurve bow)
• Копозитні (чи компоновані) луки (в анг. літ. composite bow чи compound bow)

Поширення лука в Україні
Лук використовували як знаряддя для полювання, так і як зброю.
За козацької доби лук значною мірою поступився місцем ручній вогнепальній зброї, але у середовищі запорожців зберігався практично до кінця існування Січі (це підтверджують і тогочасні малюнки козака “Мамая”). Таку специфіку січовиків можемо пояснити тим, що вони переважно спіткалися у прикордонній боротьбі з ватагами кочової татарської людності, котра була слабко озброєною й активно користувалась лук. Поряд із цим, у середовищі запорожців в умовах постійного збройного протистояння активно розвивались засоби розвідувально-диверсійної діяльності, які іноді потребували “тихої” метальної зброї. Щодо стрільби з луку, то вправний стрілець міг випустити за хвилину до 20 стріл на відстань до 300 кроків.
Серед провідників запорозьких козаків шанувальниками лука  були Д.Байда-Вишневецький (зображений на портреті з луком і стрілою в правиці) та особливо П.Конашевич-Сагайдачний. Останній навіть мав козацьке прізвисько, що походило від татарської назви шкіри дикого козла, котрою обшивались спеціальні пристрої — “колчани” для збереження стріл (згодом “сагайдаками” називали самі ці пристрої). Для носіння лука використовували налуч, що повторювала форму половини лука. У сагайдаці зберігалось 3 десятки стріл.
Луки поділяються на прості і складні, але всі вони мають форму дуги з тятивою для метання стріл.
Прості луки виготовляли з цільного шматка деревини (найчастіше з ясеня або кізилу) довжиною до 1,5 м.
Складні луки були трохи коротшими, і їх виготовляли з різних матеріалів: деревина, ріг та виварені сухожилки тварин (внутрішню частину лука становив ріг, далі сухожилки і назовні — дерево). Завдяки цьому під час натягування тятиви (виготовляли з жил вола чи дикого козла) лук мав необхідну пружність, еластичність і міцність.
Окремі луки і більшість сагайдаків мали прикраси з різнокольорової шкіри й коштовних металевих фігурок. Кавказькі “колчани” і налучі часто виготовляли із сап'яна і прикрашали коштовним шиттям та металевим чорнінням і гравіруванням.

Спортивна стрільба з лука у світі за правилами ФІТА  у странах колишнього  СРСР почала успішно у післявоєнний час. У 1958 році у Львові й Москві відбулися перші змагання. З тих пор стрілки з лука пройшли шлях від новачків до визнаних лідерів на міжнародній арені. Чемпіонами миру стали Емма Гапченко (1971 р.), Віктор Сидорук (1973 р.), Зебініссо Рустамова (1975 р.), Наталя Бутузова (1981 р.), Ірина Солдатова (1985 р.), Володимир Ешеєв (1987 р.) Людмила Аржаннікова (1987 р.), Станіслав Забродський (1989 р.),  Геннадій Митрофанов (1993).
На Олімпійських іграх радянськими спортсменами завойовані медалі різних достоїнств і їхніх власників стали: Емма Гапченко (1972 р.) - бронзова медаль; Валентина Кавпан срібна й Зебініссо Рустамова - бронзова медалі (1976 р.); Кетеван Лосаберідзе - золота, Наталя Бутузова - срібна, Борис Ісаченко - срібна медалі (1980 г); Валеева Наталя, Володимир Ешеев - бронзова медаль (1988 р.), Людмила Аржаннікова  - бронзова медаль (1992 р.).

Програма олімпійських змагань включає 4 дисципліни: особиста та командна першість окремо у чоловіків і жінок. В активі українських спортсменів 1 золота, 4 срібні та 4 бронзові медаля.
Віктор Рубан (Україна) став чемпіоном ХХІХ Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні зі стрільби з лука.

Поряд з класичним існує  і блочний лук. Варто відзначити, що європейська та міжнародна федерації не розділяють класичний та блочний лук, відмінністю є лише участь першого у програмі Олімпійських ігор.

Стрільба із блочного лука (компаунда). Цей тип стрільби наразі активно розвивається. Блочний лук нарівні з олімпійським (класичним) входить у програму чемпіонатів світу, Європи та Кубків світу. Блочний лук винайдено в 1960-х роках у США. Блоки-ексцентрики на кінцях лука дозволяють якісно підвищити точність прицілювання й силу вильоту стріли. В Україні стрільців із блочного лука є близько шістдесяти.