Фігурне катання — зимовий вид спорту, в якому спортсмени переміщуються на ковзанах по льоду з виконанням додаткових елементів, найчастіше під музику. У офіційних змаганнях, як правило розігруються чотири комплекти медалей: у жіночому одиночному катанні, у чоловічому одиночному катанні, у парному фігурному катанню, а також у спортивних танцях на льоду.
До олімпійської програми входить, починаючи з Ігор IV Олімпіади у Лондоні (1908 р.), до програми зимових Олімпійських ігор – з І зимових Олімпійських ігор у Шамоні (1924 р.).
Дуже часто фігуристи беруть участь у різних шоу, на яких їхню майстерність оцінюють не судді, а глядачі.

Батьківщиною фігурного катання є Голландія. Саме там, в ХІІІ- ХIV вв. з'явилися перші залізні ковзани, що дало потужний поштовх розвитку цього виду спорту. Перший клуб ковзанярів з'явився в Англії (Единбург, 1742), там були розроблені й перші офіційні правила змагань. Перше в Європі міжнародне змагання по фігурному катанню відбулося в 1882 у Відні.

Фігурне катання в Росії було відоме ще з часів Петра I. Російський цар привіз із Європи перші зразки ковзанів. Саме Петро I придумав новий спосіб кріплення ковзанів — прямо до чобіт і створив, таким чином, «протомодель» сьогоднішнього обмундирування фігуристів.

Велика цікавість до фігурного катання виникла після європейського турне американського фігуриста Джексона Гейнса. Він показав несподівані можливості виконання стрімких фігур при граціозних рухах тіла.

Російське фігурне катання, як окремий вид спорту, зародилося в 1865 році. Тоді був відкритий громадський каток в Юсуповському саду на Садовій вулиці. Цей каток був самим упорядкованим в Росії і з перших же днів став центром підготовки фігуристів. На ньому 5 березня 1878 року відбулося перше змагання російських фігуристів.

На початку XX століття Сальхов, Лутц, Ріттбергер, Аксель Паульсен винайшли свої стрибки, і фігуристи в подяку за це залишили їхні імена в назвах елементів.

Жіноче одиночне катання сформувалося пізніше. Офіційно це відбулося в кінці січня 1906 року в Давосі (Швейцарія). Обов'язкові вправи у жінок і у чоловіків були аналогічними, але довільне катання жінок відразу ж звернуло на себе увагу високою художністю, пластикою і музичністю рухів.

Офіційні чемпіонати світу серед жінок почалися з 1924 року. З 1930 року чемпіонати світу з фігурного катання на ковзанах серед жінок і чоловіків проходять спільно в одні й ті ж самі терміни.
Незабаром з'явилося і парне (змішане) катання. Міжнародна першість з парного катання вперше була розіграна в 1908 в Санкт-Петербурзі, переможцями стали німецькі фігуристи.

Третій вид фігурного катання — спортивні танці на льоду — народився значно пізніше в Англії. Лише у 1952 році в Парижі танцюристи вперше розіграли свої нагороди, сильнішими за всіх стали англійці.
Дедалі більшу популярність останніми роками завоювують змагання із синхронного катання. Широкого поширення набув цей вид спорту в Канаді, США, Швеції, Фінляндії, Англії, Франції.
Починаючи з 1983 року, в Канаді почали проводитися щорічні чемпіонати з синхронного катання. А в 1988 році ці змагання були проведені спільно із змаганнями з головних видів фігурного катання. 

У 1908 році змагання фігуристів вперше були включені до програми літніх Олімпійських ігор в Лондоні.
Першими олімпійськими чемпіонами в одиночному катанні в 1908 році  стали  М. Сайерс (Великобританія),  У. Сальхов (Швеція), Панін-Коломенкін (Росія) і спортивна пара А. Хюблер — Г. Бюргер (Німеччина). Фігурне катання на ковзанах увійшло і в програму літніх Олімпійських ігор в Антверпені (1920), згодом воно було представлене на всіх зимових Олімпійських іграх. Видатних успіхів в олімпійських змаганнях здобули Гилліс Графстрем (Швеція), що завоював 3 золоті і 1 срібну медаль, триразові олімпійські чемпіонки — Соня Хені (Норвегія) і Ірина Родніна (СРСР).
На Білій Олімпіаді в Санкт-Моріці (1948) американський фігурист Дік Баттон здійснив переворот. Саме з нього у фігурному катанні «прописалися» стрибки в декілька оборотів і інші акробатичні елементи. Баттон майже літав над катком. Нагородою йому стала золота олімпійська медаль в одиночному катанні. 
У 1976 в олімпійську програму були включені спортивні танці на льоду.

Видатні українські фігуристи
Оксана Баюл - перша олімпійська чемпіонка незалежної України на ХVII зимовій Олімпіаді 1994 року.
Віктор Петренко - олімпійський чемпіон 1992 року в Альбервілі (Франція) у складі Об"єднаної команди Співдружності Незалежних Держав.
Українська танцювальна пара Олена Грушина та Руслан Гончаров - бронзові призери ХХ Олімпійських ігор 2006року  в Турині.
Чемпіонами та призерами європейської першості у одиночному катанні також ставали Дмитро Дмитренко (1993 - золото, 2003  - бронза), В’ячеслав Загороднюк (1996 - золото, 1994 - срібло, 1995, 1997 - бронза), Олена Ляшенко (1995, 2005 - бронза, 2004 - срібло), Юлія Лавренчук (бронза - 1997).
Також інші відомі українськи фігуристи - Юлія Обертас, Олена Савченко, Галина Маняченко та пара Станіслав Морозов/Тетяна Волосожар, які неодноразово входили в десятку найкращих фігуристів офіційних змагань  Міжнародної федераціЇ фігурного катання.

Відомі елементи фігурного катання
Реброві стрибки
• Аксель. Стрибок названий іменем норвезького фігуриста Акселя Паульсена, що вперше виконав його в 1882 році.
• Рітбергер Стрибок названий іменем німецького фігуриста Вернера Рітбергера, що вперше виконав його в 1910 році.
• Сальхов (англ. Salchow) — стрибок названий іменем шведського фігуриста Ульриха Сальхова, що вперше виконав його в 1908 році. 
Зубцові стрибки
• Тулуп (англ. toe loop) — стрибок вперше виконаний американським фігуристом Брюсом Мейпсом в 1920 році.
• Фліп (англ. flip) — стрибок виконується поштовхом зубця опорної ноги при русі назад на внутрішньому ребрі іншої ноги. Виїзд здійснюється на поштовхову ногу.
• Стрибок лутц названий іменем австрійського фігуриста Алоіса Лутца, що вперше виконав його в 1913 році.