Годзю-рю карате — це один з основних окінавських стилів карате, що об’єднує в собі комбінації твердої й м'якої техніки. Був заснований в 1920-х роках майстром Тедзюном Міягі (1888—1953). На сьогоднішній день є одним з найпоширеніших стилів карате в усьому світі. Хоронителем традицій і головним представником Міжнародного окінавського Годзю-рю карате є Сенсей Моріо Хігаонна, володар 10 дана.

Історичні відомості про походження стилю Годзю-рю посилаються на ім'я Канрьо Хігаонна. У нього й навчався майбутній творець Годзю-рю Тедзюн Міягі. У 1904 році Міягі відправився до Китаю і там потрапив у ту ж школу, де раніше навчався й сам Хігаонна.
В 1928 році Тедзюн Міягі був запрошений у Японію, на той момент він вже був керівником «Асоціації окінавського мистецтва карате». Міягі вдосконалив бойове мистецтво, якому він навчався у Хігаонни, й назвав свій стиль «Годзю-рю карате».

Міжнародна федерація окінавського Годзю-рю каратэ-до (IOGKF) була утворена в липні 1979 року  сенсеєм Моріо Хігаонною  з метою захисту й збереження традицій Годзю-рю каратэ-до в якості  того нематеріального культурного надбання в його первісному виді,  який  передав Годзю-рю засновник Міягі, а також поширення цього мистецтва всім народам світу.
На сьогодні IOGKF  нараховує більше філій в 50  країнах світу. Щороку gasshuku (навчальні семінари) проводяться в різних країнах для забезпечення передачі правильних методів, і сприяння розвитку дружби й обміну між членами федерації. IOGKF є однієї з деяких організацій карате, що японський уряд визнає в якості справжнього японського традиційного бойового мистецтва організації. IOGKF є повноправним членом Нихон Кобудо Kyokai (Японія традиційних бойових мистецтв Association).

Годзю-рю карате — це один з основних окінавських стилів карате, що включає, в основному, мистецтво ударів. Удари наносяться як руками (кулаками, ребром долоні, відкритою рукою, ліктями), так і ногами (стопами, колінами). У різних стилях карате також вчать ударам в больові точки та життєво важливі ділянки, використанню захватів, викручуванню суглобів, замкам, утримуванням та кидкам. Людину, що практикує карате, називають каратистом.
Додаток «до» після слова «карате» є ще одним символічним розвитком назви цього бойового мистецтва. «До» є суфіксом, що має численні значення, включаючи «дорогу», «стежку», «напрям» та, у цьому випадку, «шлях». Цей суфікс використовується у назвах багатьох бойових мистецтв. «До» означає, що відповідні мистецтва є не лише прийомами бою, але й несуть духовний елемент при їх вивченні як окремих дисциплін. У цьому контексті «до» зазвичай перекладається як «[який?] шлях» або «шлях [кого? чого?]», наприклад: в айкідо (яп. «шлях гармонійного розвитку»); дзюдо (яп. «м'який шлях» або «витончений шлях»); кендо (яп. «шлях меча»). Таким чином, «карате-до» означає більше, ніж лише «порожня рука», але «шлях порожньої руки».
Сучасні тренування з карате зазвичай ділять на кіхони (основи, базова техніка), кати (формальні вправи, комбінації), та куміте (спаринги). Ще однією важливою ділянкою тренувань, яку слід згадати, є використання зброї - кобудо.
Часто карате розмежовують на вивчення його як мистецтва, спортивні тренування та тренування прийомів самозахисту. Однак, не дивлячись на довгу історію розвитку, в карате не виділяють повністю незалежних частин. Так, наприклад, згадані тренування із самозахисту вважають похідними від кат та прикладних прийомів карате.
Під впливом Японії, наголос у сучасних тренуваннях часто робиться на психологічні аспекти. Ці аспекти мають складатися у правильне кокоро каратиста (внутрішній стан/характер/відношення до життя), яке включає такі риси як завзятість, сміливість, доброчесність та якості лідера/проводиря.
Сучасні змагання з карате мають три дисципліни: спаринг (куміте), формальні врави або комбінації голіруч (кати) та зі зброєю (кати кобудо). Учасники можуть брати участь у змаганнях індивідуально або у складі команди. Оцінка двох видів кат здійснюється суддями на лаві (журі). Спаринг судить головний суддя (рефері), якому зазвичай допомагають рефері-асистенти, що знаходяться збоку майданчика. Поєдинки зі спарингу типово діляться за вагою, віком, статтю та досвідом учасників.

Буквальне значення двох японських символів, які становлять слово карате "порожні руки". Це, звичайно, стосується  того, що карате виникло як система самооборони, яка опирається на ефективне використання беззбройного тіла практикуючого. Ця система складається з методів блокування або зриву атаки й контратаки супротивника, блоків, ударів руками або ногами.

Карате, як засіб самооборони, нараховує сотні років. Це тільки в останні роки методи науково вивчені й розроблені принципи для забезпечення найбільш ефективного використання різних рухів тіла. Навчання на основі цих принципів і знань робочих м'язів і суглобів і життєвий зв'язок між рухом і балансу дозволяють сучасному студенту карате, який буде підготовлений і фізично і психологічно, успішно захищати себе від будь-яких потенційних нападників. Як фізичне мистецтво, карате практично не має рівних.